Олег Ольжич

Мабуть, i не треба казати. В одному з листiв до батька Олег Ольжич, може, не дуже зугарно, нi, все-таки образно, називае поезiю i археологiею своiми «Музами», а полiтику – такою собi особою з породи Богiв…

Сьогоднi, з висоти часу постать Ольжича постае в iсторичному вимiрi як провидця майбутньоi вiльноi Украiни як единоi держави. І не просто провидця, але й дiйовоi особи цього процесу, який формував його, перебуваючи в емiграцii.

Судiть самi:

• видатний украiнський вчений-археолог О. Кандиба поставив за мету i зробив ряд крокiв задля створення украiнськоi Академii наук в екзилi, що згуртувала б зусилля украiнських учених у рiзних краiнах, i в майбутньому стала б единою Академiею наук вiльноi Украiни.

Пiдписував науковi дослiдження своiм прiзвищем – Кандиба.

• видатний украiнський поет нацiонального героiзму Олег Ольжич об’еднав молодих талановитих лiтераторiв, що перебували в емiграцii, навколо часописiв у Празi, Львовi, Чернiвцях i сприяв створенню «празькоi школи украiнських поетiв» – школи виховання «нового поколiння украiнцiв», борцiв за незалежнiсть Украiни.

Пiдписував своi поетичнi твори псевдонiмом – Ольжич, що вiдсилае читачiв до часiв киiвського князя Олега.

• член керiвництва Органiзацii украiнських нацiоналiстiв (ОУН), археолог i поет Кандиба нiколи не вiдкладав надалi справу свого життя. Став органiзатором суспiльного життя i, зокрема, культури Украiни в умовах нацистськоi окупацii, i вже почав його розгортати, мрiючи про Украiну, як вiн писав, «вiд Карпат до Памiру».

І все це – перебуваючи в ОУНiвському пiдпiллi, де вiн носив прiзвиська – «Ідеалiст», «Доктор». Символiчнi прiзвиська, якi образно вiдтворюють сутнiсть життя Ольжича.

Вiн ставить свое особисте життя у залежнiсть вiд покладеноi на себе суспiльно-полiтичноi мiсii – перебуваючи у розшуку, робить все, щоб урятувати свою дружину i дитину, на яку вона чекала, вiд арешту, i, не вберiгши себе, таки врятував iх. Себе не вберiг, а сiм’ю врятував.

Ви розумiете, до чого я хилю? Моделюючи книгу про Ольжича, я усвiдомлював умовнiсть розподiлу ii на глави: ви не побачите, де закiнчуеться археолог i починаеться поет, де закiнчуеться поет i починаеться полiтик.

Хiба що збагнете, наскiльки все це вплинуло на особисте життя Ольжича.

Сподiваюсь, шановнi читачi, що така форма написання книги буде вам цiкава i допоможе скласти власну думку про особистiсть i дiяння Ольжича. А ви вже самi на свiй розсуд оберiть послiдовний чи паралельний порядок прочитання глав книги.