Валер’ян Підмогильний

А ось i висновок: «…маскулiннiсть як основна категорiя гендерностi, що поряд iз фемiннiстю може виражати гендерну iдентичнiсть людини». «Was ist das?» промовив би Пiдмогильний, почувши таке про себе…

Вiрне налаштування на сприйняття творчостi Пiдмогильного дае дослiдження його творчостi, яке здiйснив видатний украiнський лiтературознавець, що жив i творив у США, Юрiй Шевельов (Шерех): «Серед свого поколiння Пiдмогильний вирiзнявся особливою нещаднiстю i тверезiстю бачення. Але разом з тим вiн був людиною свого поколiння, i подiляв з ним гiркий оптимiзм його i його тверезе сп’янiння творчiстю… Пiдмогильний належав до поколiння «приречених» (i не тiльки через полiтичнi обставини), яке, попри все, «творило i горiло», прагнуло правди i не боялося страху.

Його песимiзм був творчий, а оптимiзм трагiчно-гiркий. Бо це було поколiння справжнiх людей». І тому, здавалося б, дрiбнi подробицi часу, в якому в якому вiн жив i творив, набувають несподiваноi виразностi, пояснюючи особливостi його свiтосприйняття.

* * *

І останне попередження. Я завжди пишу про тих «знаменитих украiнцiв», до яких маю безпосередне або опосередковане, вiдношення. У даному разi, звiсно, опосередковане i знаменне для мене. У нашiй сiмейнiй бiблiотецi зберiгаються твори Пiдмогильного, виданi за його життя. І у кожнiй книзi е закладка на тому чи iншому творi, зроблена бабусею чи мамою. Багато розмов у нашiй сiм’i точилося навколо його творiв. Бабуся була особисто знайома з Пiдмогильним. Тож моя книга про Пiдмогильного сповнена особистих вражень вiд його творчостi, якi можуть i не збiгатися з вашими.

І прекрасно! Твори самого Пiдмогильного також розрахованi на дiалог-суперечку з читачем. І моя мета представити читачам образ Валер’яна Пiдмогильного не тiльки у можливiй повнотi зв’язкiв iз сучаснiстю, але й у його устремлiннi в майбутне. При цьому прагнутиму подати його як живу людину, а не пафосну постать, що пророкуе iстини i вказуе шляхи. В моему полi зору окремi промовистi – драматичнi i колоритнi – моменти його життя, закарбованi у спогадах сучасникiв.

Звiсно, за письменника говорять його твори. Зараз саме це той випадок, коли книги живуть набагато довше iхнiх авторiв. Тож прохання до читачiв: мати перед собою, прочитати або перечитати, роман Пiдмогильного «Мiсто» i кiлька його оповiдань, про якi йдеться у текстi; все це ви знайдете у вiдкритому доступi в Інтернетi.

Свою книгу я б так i назвав – «Розгадка провiсника».