Валер’ян Підмогильний

– Ну-у-у, нам не вся правда потрiбна…»

У вустах декана унiверситетського факультету це звучало як заклик – не допустимо ворога на радянську територiю.

* * *

Тихий, мовчазний, скромний – за спостереженнями сучасникiв – Пiдмогильний максимально випередив свiй час за своiм свiтоглядом, передбаченнями, смiливiстю вчинкiв. Його смiливiсть полягала не у виголошеннi гасел, клятв та зiзнань у любовi до Украiни, чим, визнаемо, «грiшили» деякi його сучасники. Вiн був настiльки талановитим у своему писемному жанрi психологiчного модерну, що зумiв завдяки рiвню лiтературного мистецтва протистояти тоталiтарнiй системi свого часу.

Сьогоднi у незалежнiй Украiнi Валер’ян Пiдмогильний зарахований до когорти видатних митцiв украiнського розстрiляного Вiдродження. І тим не менш залишаеться найнепрочитанiшим, тобто недостатньо осмисленим, украiнським письменником.

Мiж тим, в украiнськiй лiтературi немае митця бiльш несподiваного i загадковiшого, нiж Валер’ян Пiдмогильний.

Портрет Зiгмунда Фройда в його кабiнетi говорить багато про що. І в першу чергу, опосередковано, звiсно, про те, що в основу багатьох творiв Пiдмогильного лiг саме фройдiвський психоаналiз.

Пiдмогильного називають попередником екзистенцiалiзму – фiлософii iснування, що дослiджуе людину, як унiкальну духовну iстоту, здатну до вибору власноi долi. І це справедливо, бо зближуе творчiсть Пiдмогильного з творчiстю французьких екзистенцiалiстiв Альбера Камю i Жан-Поля Сартра, якi з’являться десятирiччям пiзнiше.

Устами героя свого роману «Мiсто» Пiдмогильний розкривае свiй людинознавчий дослiдницький дар: «Людина не те, що вона читае лекцii, не те, що вона сидить в установi, не те, що вона говорить i робить на людях. Вона те, що вона для самоi себе, в неофiцiйнiй частинi своеi програми». Образно кажучи, Пiдмогильний ставить людину перед самим собою – i нема чого ховати. Чого варте одне тiльки зiзнання Пiдмогильного: «Кожен рядок писався власною кров’ю»…

Однак, спроби пояснити феномен Пiдмогильного натикаються на науковоподiбнi коментарi i загальнi фрази висновкiв.

Ось як виглядае одне з дослiджень – приготуйтесь: «Індивiдуальна мiкросоцiологiчна динамiка на рiвнi колективного несвiдомого породжуе новi стереотипи, детермiнованi добою». В iншому дослiдженнi – суцiльна казуiстика на кшталт «наратив апокалiпсистичностi», «об’ект компаративного зiставлення», «парадигми з позицii екзистенцiальноi».