Остап Вишня

Хто хоче землi – вперед! Бiльшiсть землi не хочуть – не ворушаться. Дехто виходить. Але (отут-то виявляеться знання сiльськоi думки) командир загону наперед знае, хто землi хоче. Мае такий список… І всi безземельнi або малоземельнi. Викликають. Виходять. Дiлять… Одному двадцять п’ять, другому п’ятдесят, а iншому й до ста бувае… Бувае iнколи, що шомпол ламаеться, тодi беруть новий. Хто бiльше добивався, тому бiльше й дають… А свобода зiбрань яка! Ви тiльки почитайте, як «збирають» з киiвського населення «самообложенiе» на користь Добрармii.

«Зiбрання» поголовнi!..»

Далi П. Грунський розвiнчуе гетьманщину на службi у нiмецьких окупантiв: «Було таке у нас: величезне чортзна-що.

Звалося воно, вибачте на словi, гетьманом Павлом Скоропадським. Гетьманом всiеi Украiни. Привели його нiмцi. Посадили. Посидiло, накапостило… Впало… Втекло… Це для iсторii. Хто його згадае?.. Інтелiгенцiя – з презирством…»

Поспiшаючи з оцiнкою дiяльностi Скоропадського, П.

Грунський дещо спрощуе справу. За сiм мiсяцiв свого гетьманства Скоропадський зробив дещо для Украiни: заснував Академiю наук Украiни, два украiнськi унiверситети, 150 украiнських гiмназiй. Хоч автор писав для простолюду, для якого вiдкриття унiверситетiв мало що говорило, а залежнiсть Гетьманату вiд нiмецьких окупантiв була в наявностi.

Потiм П. Грунський ополчаеться на «тьотю» Антанту, яка виглядае «у науковому виглядi» абсолютно байдужою до долi украiнського народу мiжнародною органiзацiею.

Доходить до церкви, яка не зайняла нiякоi позицii i не стала на захист народу, викривае ii через анекдот «Чи е у попа штани?».

Таке собi публiцистично-просвiтницьке послання народу. Неважко помiтити, що вже у першому своему лiтературному творi майбутнiй Остап Вишня примiряеться до маски Блазня…

Всього за час перебування у Кам’янцi-Подiльському вiн створив близько 40 лiтературних експрес-послань про сучасний стан речей в Украiнi, про психологiю украiнцiв, якi опинилися у вирi подiй.

Ну, а… про петлюрiвцiв у ситуацii, коли вони програвали битву за Украiну, – «анiчичирк»? Ну, як, а «Одруження», де офiцер УНР Павло Губенко, незалежний, як завжди, у своiх принципових позицiях, критикуе украiнсько-польський договiр про спiвробiтництво, так званий «Варшавський договiр»?.. А приписуваний його авторству афоризм: «У вагонi – Директорiя, пiд вагоном – територiя».