Остап Вишня

Грунського» у газету «Вiстi» перекладачем, де вiн, володiючи кiлькома мовами, перекладав отриманi редакцiею телеграми i листи з-за кордону. Одна з цих телеграм стала приводом для написання «П. Грунським» влучного фейлетону. За квартирування на горищi чи у холоднiй комiрчинi «Вiстей» вiдробляли вiршами Павло Тичина i Володимир Сосюра, малюнками-карикатурами Олександр Довженко, якого також пригрiв Еллан-Блакитний, фейлетонами – Павло Грунський. Недарма ж бо вдячний Остап Вишня згадував про Еллана-Блакитного, як про «людину, бiля якоi хотiлося грiтися».

Дружина колишнього голови уряду УНР Всеволода Голубовича Тетяна Кардиналовська, спiвробiтниця газети, залишила нам спогади про роботу Остапа Вишнi в редакцii. Атмосфера тут була дружньою i веселою саме завдяки Остаповi Вишнi. Де i коли б вiн не з’являвся, навколо нього збиралася компанiя, i звiдти долинали вибухи смiху. Остап Вишня познайомив ii з братом i сестрою. І обидва виявились не менш дотепними, нiж вiн самий. Причому Вишня запевняв, що сестра куди дотепнiша, нiж вiн, а вже найдотепнiшим у сiм’i був батько.

Вишня познайомив колег зi слiпим бандуристом, який приходив разом з хлопчиком-поводирем у Мироносицький сквер. Вони пiдгодовували його i слухали, слухали…

«Вiстi»… Сiрий папiр, брудна фарба, слiпi шпальти. Тут i в iнших столичних газетах ентузiастично налаштований Остап Вишня створював майже щодня по фейлетону, як напочатку вiн називав своi твори. І вони надавали святкового вигляду газетi.

А Олександр Довженко створив дружнiй шарж, зобразивши друга у двох iпостасях з пiдписами. Лiворуч – Остап Вишня, «яким його уявляе хуторянський читач, у вишиванцi, усмiхнений. Праворуч – Остап Вишня, «який вiн е в натурi», з краваткою, у бiлiй сорочцi, серйозний, навiть сумний. Справдi, красномовний шарж: Остап Вишня смiеться iз серйозними намiрами…

Невдовзi вiн стае вiдповiдальним секретарем «Селянськоi правди», яку редагував його друг, письменник, в минулому член УСРП Сергiй Пилипенко.

З пiдвального офiсу ВЧК Остап Вишня переселяеться у палац – харкiвську комуналку – i цiлком вiддаеться лiтературнiй дiяльностi. У «Селянськiй правдi» вiд 22 липня 1921 року пiд фейлетоном «Чудака, iй-богу» уперше з’являеться пiдпис «Остап Вишня». Остап – зрозумiло, гоголiвський герой, син Тараса Бульби, гоголiвськi традицii. А Вишня?.. Дуже просто. Павло з дитинства любив вишнi, та й у селi, де вiн народився, i досi повно вишневих садiв.