Остап Вишня

Йому загрожував розстрiл «за контрреволюцiйну дiяльнiсть».

І раптом —? – його випускають на волю. Дають кiмнату у тодiшнiй столицi радянськоi Украiни Харковi, у комуналцi. І вiн на всю мiць розгортае лiтературну дiяльнiсть. У 20-тi та на початку 30-х рокiв Остап Вишня стае одним з найпопулярнiших украiнських письменникiв, яким зачитувались у мiстах i селах, якого цитували на вулицях, у трамваях, у чергах за продуктами. Його твори займають трете мiсце за тиражами – пiсля Ленiна i Шевченка… Здавалося б…

Та з 26 грудня 1933-го до весни 1934 року Остап Вишня перебувае у тюрмi НКВС у Харковi.

Йому iнкримiнують контрреволюцiйну дiяльнiсть, зокрема, замах на другого секретаря ЦК КП(б)У Павла Постишева. В останнiй момент розстрiл замiнюють десятьма роками – без трьох днiв, як уточнив пiзнiше «злочинець», – якi вiн вiдсидiв у концтаборi на Печорi. Та за-гроза розстрiлу постiйно висить над ним.

Але парадокс: гумориста, знов-таки раптом —? перекидають з арештанського бараку на Печорi до письменницького кабiнету у щойно реокупованому Киевi…

І вiн продовжуе творити, не змiнюючи мистецькоi iнтонацii, вiн е улюбленцем мiльйонiв читачiв, не вузького прошарку iнтелiгенцii, а широких верств населення у мiстах i селах.

Фантастична популярнiсть: люди вивчали украiнську мову, аби прочитати гуморески Вишнi в оригiналi…

* * *

Моя бабуся, вiдома, на жаль, вузькому колу шанувальникiв поетеса Наталiя Володимирiвна Козловська, яка знала Остапа Вишню особисто i також була переслiдувана радянською владою, називала його у своiх щоденниках, якi вона заповiдала розкрити на початку XXI столiття, «Блазнем iз сумними очима».

«Блазнем» вона писала з великоi лiтери. А на моi питання, чому вона його так називала… Ми ще повернемось до розповiдей бабусi про Остапа Вишню. І все-таки: чому гуманiст, гуморист, просвiтитель – i раптом блазень, та ще й iз сумними очима? Сподiваюсь, прочитавши книгу, складену з трагiчного калейдоскопу його життя i творчостi, ви це зрозумiете.

І раптом я натрапляю на монографiю архiвознавця i театрознавця Ірини Матяш пiд влучною назвою «Блазень iз сумними очима» – про комiчного украiнського актора надзвичайноi художньоi заразливостi Миколу Яковченка. Та вiн i сам називав себе блазнем…

Блазнем вважав себе i Чарлi Чаплiн, i в цього ексцентрика були сумнi очi. Блазнював у масцi П’еро i пiонер авторськоi пiснi украiнського походження Олександр Вертинський.

Та навiщо далеко ходити за прикладами.