Остап Вишня

…Чомусь згадалося, як нас вчили у 40-i роки у дитсадку: «Спасибо товарищу Сталину за наше счастливое детство». А я питав батькiв, а чому – Сталiна? Треба дякувати маму, батька, бабусю, дiдуся…

Бiльше до дитсадка я не ходив. Ну, це так, до слова…

…Щасливий той, хто щасливий у себе вдома, казав Лев Толстой. Павло вирiс у сiм’i, яка складалася iз сiмнадцятьох дiтей. Вижило тринадцять, i всiх батьки вивели в люди. Самi унiверситетiв не закiнчували, вмiли читати i писати, бiблiотеку не збирали, та вдома на чiльному мiсцi лежало Боже слово – «Євангелiе».

І гоголiвський «Сорочинський ярмарок». Батькiв еднала несамовита життелюбнiсть високодуховних людей, якi збагнули Божу iстину: змiст життя – у самому життi, i тодi дитинi розкриеться радiсть земного буття у дотриманнi десяти Божих заповiдей…

Рудий Павло зовнi був схожим на маму i таким же гострословом. Його мати Параска Олександрiвна жваво поралась у своему «дитячому садку», ще й добре спiвала на сiмейних вечiрках, а в розмовi так i сипала жартами, не втрачаючи оптимiзму за жодних обставин.

Батько Михайло Кiндратович впорядковував панський маеток i не випускав з поля зору виховання дiтей. Про ранне здобуття класовоi свiдомостi Павло повiдомляе у своiй «Автобiографii», пародiюючи революцiйних iдеологiв, таким чином: «І як, було, бариня накричить за щось та ногами затупотить, то я залiзу на панську веранду та й шепочу: «Пожди, експлуататоршо! Прийде жовтнева революцiя i я тобi покажу, як триста лiт iз нас… i т. д. i т. iн.»

Пародiя, звiсно, за рiзними адресами, не раз виникатиме в його «Усмiшках»…

Не бiдували Губенки, «вечеряли, – як згадував Павло, – не з однiеi миски, а з цiлих трьох». І змогли вивести в люди стiлькох нащадкiв. Дiти отримали гiдну освiту. Вiдомими письменниками стали двое – Павло i його старший брат Василь, який взяв псевдонiм Чечвянський. Молодший брат Костянтин став актором Львiвського театру iменi Заньковецькоi. Молодшiй сестрi також прорiкували велике майбутне на лiтературнiй нивi, але вона рiшуче заявила: «Досить уже в роду письменникiв.

Васю розстрiляли, Павлуша вiдсидiв 10 рокiв, я такого не хочу…»

Народився вiн, як ви зрозумiли, другим iз дiтей, на хуторi Чечва, неподалiк вiд мiстечка Грунь Полтавськоi губернii. Чому я кажу про це? Брат Павла Василь Губенко входив у лiтературу пiд псевдонiмом Чечвянський: Чечва – Чечвянський. А Павло своi першi лiтературнi спроби пiдписуватиме як П. Грунський: Грунь – Грунський.