Остап Вишня. Невеселе життя

А найтяжче було нести два пуди борошна з Лаври аж на Гоголiвську вулицю, в Киевi. «Собачою тропою» нiс, а потiм Шевченкiвським бульваром. І кректав, стогнав, i сiдав, i присiдав. А таки донiс. Не кинув «здобуткiв революцii».

Тяжко було, але «ми перемогли».

Ну, а потiм пiд'iхала «платформа», мене й посадили.

Потiм випустили, але я вже з «платформи» не злазив. Нема дурних.

Книга, що найсильнiше на мене враження зробила в моiм життi,– це «Катехiзис» Фiларета. До чого ж противна книжка! Ще якби так – прочитав та й кинув, воно б i нiчого, а то – напам'ять.

Книжки я любив змалку. Пам'ятаю, як попався менi Соломонiв «Оракул», – цiлими днями сидiв над ним та кульку з хлiба пускав на оте коло з числами рiзними. Пускаю, аж у головi макiтриться, поки прийде мати, вхопить того «Оракула» та по головi – трах! Тодi тiльки й кину.

Взагалi любив я книжки з м'якими палiтурками.

Їх i рвати легше, i не так боляче вони б'ються, як мати, було, побачить.

Не любив «Руського паломника», що його рокiв двадцять пiдряд читала мати. Велика дуже книжка. Як замахнеться було мати, так у мене душа аж у штанях.

А решта книг читалося нiчого собi.

Писати в газетах я почав у Кам'янцi, на Подiллi. 1919 року, за пiдписом Павла Грунського. (Чого я був у Кам'янцi, питаете? Та того ж, що й ви!) Почав з фейлетону.

Часто мене запитують, де я мову свою взяв.

Мову свою я взяв з маминоi цицi. Це – невичерпне джерело мовне.

Звернiть увагу на це, матерi, i ваших дiточок нiколи не доведеться украiнiзувати.

Хто вивершив мову? Робота. Робота i вказiвки А. Ю. Кримського та Модеста Пилиповича Левицького, що з ними я мав щасливу нагоду працювати i про яких я завжди згадую з почуттям глибокоi подяки.

Жив я в Киевi. В Харкiв «мене переiхали» 1920 року, в жовтнi мiсяцi, а в квiтнi мiсяцi 1921 року почав я працювати у «Вiстях» з Вас. Блакитним.

У «Вiстях» почав я працювати за перекладача.

Перекладав я, перекладав, а потiм думаю собi:

«Чого я перекладаю, коли ж можу фейлетони писати!! А потiм – письменником можна бути. Он скiльки письменникiв рiзних е, а я ще не письменник. Квалiфiкацii не знаю, що я, – думаю собi, – робитиму».

Зробився я Остапом Вишнею, та й почав писати.

Сиджу собi та й пишу.