Григорій Косинка

Про музику казав, що це не розвага, а потреба, вона впливае на почуття й володiе чарiвною силою. А пiсня – це музика i людський голос разом. І жодний iнструмент неспроможний передати мелодiйнiсть такого поеднання.

Любив музичнi й вокальнi твори лiричного й героiчного характеру. Назву кiлька: «Думи моi, думи моi» (Т. Шевченка), «Чуеш, брате мiй, товаришу мiй…» (слова Б. Лепкого), «Лiсовий цар» (балада Гете – Шуберта), «Де ти бродиш, моя доле» (дует, слова М. Кропивницького), «Вечiрня пiсня» (Кирила Стеценка), «Вiчний революцiонер» (І.

Франка – М. Лисенка).

До речi, у Косинки немае твору, в який не вплiталася б народна пiсня, яка не була б органiчно пов’язана з ним.

Концертiв ми майже не пропускали, а особливо виступiв прославленоi тодi капели «Думка». До театру ходили часто, особливо на прем’ери нових п’ес у постановцi Леся Курбаса: «Джiммi Хiггiнс» за Сiнклером з участю А. Бучми, «Гайдамаки», «Іван Гус» за Т. Шевченком… Або на вистави франкiвцiв пiд керiвництвом Гната Юри.

Пам’ятаю блискуче виконання Гнатом Юрою ролi Швейка в п’есi Я. Гашека «Бравий солдат Швейк». Дивилися п’еси М. Ірчана, М. Кулiша.

На дозвiллi Григорiй Михайлович любив пограти у бiльярд. «Я круп не драв, дров не рубав, води не носив, дiжу не мiсив, то хоч кулi покачаю, поганяю», – так говорив. Любив грати в шашки. Проте вiльний час здебiльшого належав книзi. Косинка читав багато. Лiтературу найрiзноманiтнiшу.

Назву кiлька улюблених його письменникiв: Т. Шевченко, І. Франко, Леся Украiнка, М. Коцюбинський, Ольга Кобилянська, В. Стефаник, М. Черемшина, М. Гоголь, М. Горький, А. Чехов, О. Пушкiн, В. Гюго, Г. Гейне… Маючи феноменальну пам’ять, Косинка блискуче цитував з прочитаного. Коло його iнтересiв було широке. Вiн безупинно поповнював своi знання. Мене умовляв, щоб я здобувала вищу освiту, й казав: «Вивчись ти, а тодi я поновлюся й закiнчу унiверситет». Через матерiальнi нестатки Косинка тимчасово залишив навчання в унiверситетi пiсля третього курсу.

Я навчалась на курсах iноземних мов i мала намiр вступити до фармацевтичного iнституту. Григорiй Михайлович не схвалював такого вибору, але й не заперечував. Вступила ж я на кiно-фотовiддiл малярського факультету Киiвського художнього iнституту. Згодом цей вiддiл реорганiзувався в кiноiнститут, я стала студенткою операторського факультету.