На нашем сайте вы можете читать онлайн «Володимир Сосюра». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — История, Документальная литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Володимир Сосюра

Дата выхода
30 ноября 2018
Краткое содержание книги Володимир Сосюра, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Володимир Сосюра. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
У цьому виданні маловідомої і невідомої спадщини видатного українського поета-лірика і полум’яного борця за незалежність України – козака петлюрівської армії у 1918–1919 роках – Володимира Сосюри вміщено високопатріотичні вірші періоду визвольних змагань і ліричні шедеври 1920-х років, частина яких була покалічена радянською цензурою. Тут представлено твори, які не друкувалися за життя поета (поема «Мазепа» та деякі вірші), що зберігалися в недоступних для читачів сховищах спецхранів або поширювалися в копіях як найпопулярніші зразки дисидентської літератури.
У книзі вперше друкуються документи із архівно-слідчої справи дружини поета Марії Гаврилівни Сосюри, репресованої у листопаді 1949 року, яку було згодом реабілітовано за відсутністю складу злочину.
У науковій розвідці Сергія Гальченка розкриваються невідомі сторінки життя і творчості неординарної особистості – українського поета Володимира Сосюри.
Володимир Сосюра читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Володимир Сосюра без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Унаслiдок таких «доопрацювань», а точнiше – пристосувань до вiдповiдних iдеологiчних вимог часу, – пiд багатьма творами з’явилися двi дати написання. Наприклад, такi вiршi мають подвiйнi дати, якi нiбито вказують на час написання:
«Роздули ми горно, ще нерухоме вчора…» (1921–1957), «Снiг» (1921–1957), «На Захiд, на Захiд, на Захiд!..» (1921–1957), «Як сонце до iстоми грiе…» (1923–1957), «У плащi» (1923–1957), «Вулицi» (1923–1957), «Сон» (16.12.1924–1957), «Вiдплата» (1920–1957) та багато-багато iнших.
Скiльки нас, отаких, попiд мури
од червоноi кулi лягло!
Проте згодом з’явився iнший варiант:
Скiльки нас, отаких, через журу
покидали востанне село!
Зрозумiло, що у виданнях 1930 – 1980-х рокiв не могли друкувати перший варiант, оскiльки в ньому йшла мова про розстрiли червоноармiйцями бiйцiв повстанських загонiв чи УНР.
Подвiйнi дати пiд творами В. Сосюри – це нiби пряма вказiвка на те, що iх пiддавали повторному редагуванню. Якщо в поемi «Червона зима» (дата залишилася 1921 р.) зникли первiснi образи, то з деяких творiв «випали» строфи. У вiршi «Минай, проклята нiч, минай…» вилучено четверту строфу:
Кривавi коси хмар, мов згадки про минуле.
Обличчя татарви… далекий стяг… Сiрко…
Ах… не пiду тепер я по садках Стамбулу,
на скелях Хортицi не розкладу огонь…
До речi, навiть хрестоматiйний вiрш «Любiть Украiну!» i досi iнодi подаеться не за першопублiкацiею 1944 р.
Суттевi смисловi правки внесено й до четвертоi, п’ятоi, сьомоi i десятоi строф твору, якi приглушували його високий патрiотичний пафос, применшували любов В. Сосюри до Украiни. Проте до 2000 р. жодне з видань не подавало первiсного тексту, i твiр друкувався здебiльшого за «кагановичiвською» редакцiею, нiби й не було знято прокляття, проголошене у згадуванiй горезвiснiй статтi газети «Правда».




