Володимир Сосюра

До повоенних найповнiших видань творiв поета не вносилися вiршi й поеми, де було правдиво змальовано подii громадянськоi вiйни в Украiнi (найкраще це описано у призабутих споминах «З минулого», опублiкованих у журналi «Червоний шлях» 1926 р., а згодом частково внесених до автобiографiчного роману «Третя Рота»), де мовилося про нацiональнi питання чи про репресованих дiячiв науки i культури.

У романi В. Сосюри «Третя Рота» згадуеться його поема «Махно», текст якоi в архiвi автора не зберiгся. У першому варiантi рукопису поеми «Розстрiляне безсмертя» (1960) твiр мав назву «Махно».

Очевидно, В. Сосюра мав намiр поновити з пам’ятi твiр, над яким працював ще в 1924 р., а точнiше – написати «нову» поему про Махна.

У третiй книзi спогадiв Ю. Смолича «Розповiдi про неспокiй немае кiнця» е найширша згадка про поему «Махно», а також пояснення, чому саме поет «стiльки випив горя» за неi:

«Рiк пiзнiше Володя написав поему «Махно». То була «бомба» в лiтературному середовищi – i Блакитний знову люто картав Володю, я при тому присутнiй не був.

Але на «збiговиську» «гартованцiв» у редакцii «Вiстей», в тому ж кабiнетi Блакитного, вибухла запальна дискусiя: Володя якраз прийшов вiд тодiшнього комiсара освiти Шумського, який дав Сосюрi доброго прочухана. […] <…> Не забути рядкiв, якими пiсля вступу зачиналася поема:

Шумлять i клени, i тополi,

Лиш не шумить один перон:

Лежить зарубаний за волю,

Лежить зарубаний за трон…

<…>

Першi рядки поеми «Махно» були, здаеться, такi:

Тебе не бачив i не знаю,

Ну, як в архiвах ГПУ

Тебе знайти?…

Текст цiеi недокiнченоi – у машинопису – поеми Володька подарував був i менi, як, очевидно, ще багатьом товаришам.

На превеликий жаль, у подальших життьових перипетiях цього рукопису не стало»

    (Смолич Ю. Розповiдi про неспокiй немае кiнця. – К.: Рад. письменник, 1972. – С. 79–81).

У 1988 р. у домашньому архiвi Ю. Смолича ми виявили конверт, у якому зберiгалося кiлька аркушiв, списаних калiграфiчним почерком В.

Сосюри червоним атраментом. Заголовок «З поеми “Махно”», далi шiстнадцять чотирирядкових строф, а пiсля останньоi пiдпис, дарчий напис i дата: «В. Сосюра. З великою пошаною й дякою за пораду т. П. Панчевi. В. С. 25.11.24. Харкiв». На конвертi, в якому зберiгалися автографи В. Сосюри, е напис рукою П. Панча: «Із поеми «Махно» В. Сосюри (оригiнал)». Очевидно, цей оригiнал подарував Ю. Смоличу П. Панч пiсля ознайомлення iз третьою книгою спогадiв, що вийшла 1972 р.