Святослав

– Я купила у моiх купцiв все добро ще на морi, а не на константинопольському торзi. Тут роблю з ним, що хочу, може, й потоплю в Судi.

Що могли сказати царевi мужi?

– Я хотiла би бачити Константинополь, – сказала княгиня. – Де моi купцi i сли? Хто з нами поiде, царевi мужi? І по п’ятдесят будете нас пускати чи, може, по бiльше? Ну, говорiть, невже боiтесь такоi моеi ратi?

8

Тепер iмператор Костянтин знав, хто приiхав з далекоi Русi до столицi iмперii. Знав вiн i те, як зiйшла княгиня Ольга на берег, як вiдмовилась вiд слябного, як не дозволила своiм купцям iхати на торг, а сама купила всi iх добра.

Усе це, а особливо остання витiвка княгинi Ольги, дуже роздратувало iмператора. Вiд епарха Льва вiн знав, якi чудовi хутра привезли купцi з Русi, i хотiв, як про це також домовився з епархом, купити цi хутра для себе.

– Пiвнiчна княгиня, – говорив iмператор Костянтин у своiх покоях у Великому палацi, звертаючись до паракимомена[96 - Паракимомен – перший мiнiстр.] Василя, – дуже дика, горда й неприступна, але, я думаю, ми зумiемо ii повчити й навчити.

Я хотiв би, Василю, щоб княгинi показали всi багатства Нового Риму, а вже потiм ми ii приймемо у Великому палацi.

І день за днем чиновники iмператора водили княгиню в собор Святоi Софii, у церкви на Влахернi, двiчi на iмператорському дромонi ii возили на море, щоб вона здалека побачила всю красу i велич Константинополя.

Чиновники не тiльки возили ii, а й повчали:

– Імператор Костянтин незабаром повернеться до столицi й, ми надiемось, прийме княгиню руську… Проте у Великому палацi iснуе церемонiал, якого мусять додержуватись усi, кому випадае щастя бачити василевса.

За цим церемонiалом усiх послiв, якi йдуть на прийом до iмператора, супроводжують тiльки окремi особи, i коли iмператор дае дозвiл на прийом, посла вводять до зали пiд руки, i вiн, зайшовши до зали й побачивши iмператора, мусить впасти перед ним ниць… А далi вже все буде зроблено, як скаже iмператор.

Крокуючи площею Августеона поряд iз царевими мужами, княгиня Ольга слухала цi слова й говорила:

– Я би хотiла, щоб ви, мужi, переказали iмператору, що я прибула сюди не як посол.

Я – руська княгиня i хочу прийти до iмператора iз жонами мого роду, а також iз слами своiми… Я б хотiла також сказати, що твердо стою на ногах i не бачу потреби, щоб мене, коли буду в палацi, тримали пiд руки. Та й по закону нашому перед князями земними не слiд падати ниць. Отже, це стосуеться й iмператора ромеiв.