Святослав

Кiлька днiв i ночей вони мили, натирали мармуровi пiдлоги, наливали олiю й заправляли гноти в кадилах попiд стiнами i в панiкадилах, що висiли пiд куполом.

В призначений час Магнавра сяяла. У кутку ii на високому, вкритому темно-багряними килимами помостi стояв великий, зроблений з срiбла, оздоблений золотом i прикрашений емалями й iнкрустацiями Соломонiв трон – для iмператора, i нижче вiд нього крiсло для спiвцарствуючого iмператора Романа Другого, ще нижче – позолоченi, вкритi пурпурними тканинами крiсла для родини iмператора.

У Магнаврi не могли вмiститись всi запрошенi на прийом члени сенату й синклiту, i тому частина iх стояла в каморах, якi вiддiлялись вiд палати високими арками. У схiднiй i пiвнiчнiй каморах палати стояли хори з Святоi Софii й церкви Святих апостолiв, проте арки до цих двох камор були завiшенi: спiваки не повиннi були бачити василевса.

Час прийому наближався. Вже в Орологii – сiнях палати – було повним-повно сановникiв, чиновникiв, чинiв кувiклiя[99 - Чини кувiклiя —охорона.

Але папiя не виходив. Вже в його каморi – першiй вiд входу лiворуч – дiетарii приготували кадило, вже солодкий димок пробивався iз-за завiси в палату, але срiбнi дверi до покоiв iмператора були зачиненi, два кувiкiларii бiля них стояли нiмi, мовчазнi.

Імператори Костянтин i Роман одягалися. Це була складна церемонiя. Дiетарii принесли з камори святого Феодора великi скринi з царським одягом – дивiтисiями з хламидами – i ларцi з вiнцями. Коли дiетарii вийшли, безбородi евнухи почали одягати iмператорiв…

На цей раз iмператор Костянтин примусив себе довго ждати. Вже всi сановники з евнухiв, патрикii, вищi чини гвардii стояли позад i обабiч трону, пiд стiнами палати, натискували один на одного i намагались не ворушитись, вже папiя – котрий уже раз! – у своiй каморi роздував i роздував кадило, спiваки, що стояли за завiсами, обливались сьомим потом, а iмператора не було й не було.

Нарештi серед напруженоi тишi, яка панувала в Золотiй палатi, почулися кроки багатьох нiг iз пiвденноi камори, примикарii дiетарiiв широко розчинили срiбнi дверi, якi туди вели, i iмператор ромеiв Костянтин, а за ним спiвцарствуючий Роман з’явились на порозi.