Святослав

– Вiд роду руського i всiх князiв його ми прибули сюди, щоб iмати любов со царем гречеським совершенну на всi лiта…

В урочистiй тишi логофет, що мав бiля себе товмача, проказав голосно слова княгинi Ольги.

– А на знак любовi нашая принесли ми царевi грецькому дари нашi, просимо iх прийняти на многi лiта…

Хори в каморi заспiвали:

– Многi лiта iмператорам, многi лiта!

А в цей час наперед вийшли купцi й сли й стали класти перед троном iмператора дари…

Тут, у Золотiй палатi вiзантiйських iмператорiв, звикли вже до дарункiв послiв рiзних земель, i здавалося, нiчим уже не могла здивувати iмператора княгиня з якоiсь пiвнiчноi сувороi й холодноi землi пiсля послiв iз Єгипту, Аравii, Вiрменii i ще дальших земель.

Але вже з першого дарунка стало ясно, що Русi е що показати у Вiзантii i що княгиня Ольга знала, що привезти i чим здивувати iмператора ромеiв.

Купцi з Русi поклали перед престолом iмператора хутра горностаевi – такi бiлi, що вiд них, здавалося, променилось сяйво, за ними впали хутра лисиць, чорнi, як небо вночi, рiвнi, блискучi, ось витягнулось хутро ведмедя – страшне й грiзне, ось заколихались цiлi низки куниць, тьмяно засяяли шкури бобрiв, а там соболiв i ще якихось дивних звiрiв.

У Золотiй палатi було дуже тихо, без знака iмператора нiхто тут не мiг промовити жодного слова. Але коли хутра лягли на мармур, у цiй тишi стало чути важке, затамоване дихання багатьох людей, почувся шум – всi переступали з ноги на ногу, щоб бачити дарунки киiвськоi княгинi.

Та це був тiльки початок. Коли одiйшли однi купцi, що несли хутра, iх мiсце заступили iншi, на килими i мармур почали сипатись разки горючого каменю[102 - Горючий камiнь —янтар.], поруч iз ним лягла цiла гора карбованого кращими новгородськими майстрами риб’ячого зуба… У Магнаврi чувся шум вiд речей, що падали на пiдлогу, вiд стримуваного дихання людей…

А купцi вже несли на руках i поклали перед самим престолом iмператора, що невiдомо коли опустився на помiст, обкованi золотом, викладенi перлами, прикрашенi емалями й камiнням, що вилучали промiння, меч, шолом, золотий щит – вироби кузнецiв золота з Киева й Роднi.

Імператор Костянтин дивився на дарунки княгинi Ольги, i блиск його очей, руки, що вп’ялися в поручнi престолу, свiдчили, що вiн, як i всi присутнi в Золотiй палатi, дуже вражений тим, що сталось, що вiн не ждав таких щедрих i коштовних дарiв.