Святослав

На iмператрицi була пурпурова мантiя iз золотою каймою, на Феофано – мантiя бузкового пурпуру з срiбною каймою. На августах сяяли золотом i камiнням дiадеми, Феофано вплела у волосся ще кiлька низок перлiв, а на плечi ii, на одяг спадали низки дорогоцiнного камiння.

Імператриця з невiсткою були не самi в цьому залi. Перед iхнiм помостом попiд стiнами у золотих i срiбних тунiках, з високими, схожими на вежi, прополомами на головах стояли знатнi дами двору, кожна з яких мала свiй ряд i свое мiсце. А попереду всiх iх стояла висока жiнка – так звана опоясана патрикiя, права рука iмператрицi, головна особа в гiнекеi[103 - Гiнекей – жiноча половина палацу.

], вiд одного слова якоi залежали успiх, почестi, слава, а часом i життя кожноi жiнки з почту iмператрицi.

Але зараз у Юстинiанi керувала прийомом не опоясана патрикiя, а препозит двору з своiми слугами. Вiн перший увiйшов до залу, слiдом за ним ступила княгиня Ольга. У залi було надзвичайно тихо, тiльки шовк шелестiв на жiнках.

У цiй тишi препозит урочисто виголосив:

– Княгиня руська Ольга.

Імператриця Єлена схилила голову, даючи знак, що згодна прийняти руську княгиню.

Княгиня Ольга пiшла вперед. За нею, одна по однiй, iшли княгинi й бояринi. Потiм по знаку препозита княгиня стала.

Звичайно на цьому мiсцi посли й гостi, яких приймала цариця, також повиннi були падати ниць. Але княгиня Ольга не стала й перед iмператрицею на колiна, вона тiльки вклонилась, за нею схилили голови, вдарили чолом всi руськi жони.

І знову, як i в Золотiй палатi, княгиня Ольга вiтала iмператрицю, знову жони киiвськi поклали перед троном дари – емалi, чудовi лунницi, скриньки з риб’ячого зуба, а iмператриця дякувала княгинi за ii дарунки.

Тодi за завiсами заграли два органи, i пiд мелодiйнi iх звуки iмператриця Єлена i ii невiстка Феофано вийшла з палати, а опоясана патрикiя ще з кiлькома жiнками у прополомах повела руську княгиню до Кентургiя – великого й високого залу, стеля якого трималась на шiстнадцяти мармурових колонах.

Княгиня Ольга вже дуже стомилась, виходила чимало, за цей час нiхто з них не присiв – iх водили, або ж вони змушенi були стояти. Та, либонь, i самi господарi розумiли, що iхнi гостi змучились. Опоясана патрикiя запропонувала княгинi Ользi сiсти в Кентургii й спочити, доки iх не покличуть до кiтону[104 - Кiтон – покоi iмператорiв.] iмператорiв.

Княгиня Ольга сiла й одразу ж забула про втому. «Отепер, – думала вона, – буде нагода поговорити з iмператором».