Святослав

Але все це було давно, вже сини ii пiдростають, в них вся любов i душа княгинi.

Не новина для неi й звiстка про печенiгiв у полi. Скiльки живе Киiв – стоiть вiн, нiби богатир, на цiй високiй горi на сторожi земель. Багато орд проходило мимо нього, були такi, що пробували лiзти на його стiни, але всi вони розсипались, як пiсок на березi Днiпра.

Не страшнi Киеву й печенiги, що, як пси, блукають з своiми улусами в полi.

Мислить княгиня й про фортецю над Доном – Саркел. Не вперше вже стикаються на шляху до Джурджанського моря ii купцi з грабiжниками й вбивцями.

Розумiе княгиня i те, яку згубу чинить Русi Вiзантiя, розумiе, що обсiдае вона Русь своiми фортецями, насилае на них то хозар, то печенiгiв. Був би живий князь Ігор, вiн би давно пiшов на Вiзантiю, як колись ходив, прибив би ще раз свiй щит на воротях Царгорода.

Але княгиня бiльше всього боiться вiйни. Вже скiльки лiт мирно править своiми землями, вже скiльки лiт не знае Русь бранi. Кличуть воеводи ii йти на печенiгiв, вимiтати iх з поля, рушати на Саркел. Воевода Свенелд не раз говорив, що мир для Русi страшнiший нинi вiд бранi, що на украiнах своiх i в полi Русь проливае кровi бiльше, нiж на бранi, що пiдповзае до Русi Вiзантiя.

Та хiба княгиня сама не знае, скiльки зла мае Руська земля вiд печенiгiв i хозар, хiба не бачить, як кожного дня ллеться гаряча кров ii людей? А все ж iй здаеться, що навiть найважчий мир, тиша рiдноi землi краще, нiж смерть на бранi, що лiпше платити дань хозарам, анiж воювати з ними, що краще з великим трудом торгувати з греками, анiж iти на них зi зброею.

І немарно говорила нинi княгиня, що сама поiде до Царгорода. Це важкий, далекий i небезпечний шлях Днiпром i морем до Константинополя, але вона вже давно збираеться туди поiхати, хоче говорити з iмператорами.

Невже ж вони не знають i не розумiють, яка велика, багата й дужа Русь, невже вигiдно iм гострити проти неi зброю замiсть того, щоб жити в мирi, любовi й дружбi? Княгинi Ользi здаеться, що коли вона побувае в Константинополi, то домовиться про все з iмператорами i добро й тиша прийдуть на Руську землю.

Інше турбуе княгиню Ольгу в цю годину, коли так тихо навкруг, коли спить Гора, передграддя й Подол.