Святослав

А чому це турбуе тебе, княгине? По дiлам його кожному дасть бог; i буде князь справедливим i йтиме шляхом божим – йому готоване мiсце в раю; буде князь слухати диявола – вверже його господь у геену. І ниций, чорний чоловiк, що страждае на землi, може сiсти поруч iз князем у раю. Так каже Христос.

Княгиня Ольга дивиться на образ Христа, перед яким горить свiча, i в очах ii з’являються лагiднiсть i покора.

– Молись, княгине, – чуе вона тихий, але владний голос священика.

Вона стае на колiна.

– Молись, – каже священик.

 – Вiн захистить тебе й захистить Русь.

Княгиня Ольга починае бити поклони.

– І хрести iх, – долiтають до неi слова пастиря. – Приведи iх до бога iстинного, нехай вiн захистить багатого й убогого, всi рiвнi перед його судом.

– Не можу, – одривае вона голову вiд холодноi пiдлоги. – Сама – вже християнка, вiрю в Отця, Сина, Святого Духа.

– І навкруг тебе багато християн, – каже священик. – Уже сто лiт у Киевi стоiть, аки зоря над свiтом, наша християнська церква.

Тут спочивае митрополит Михайло, що прибув сюди з Болгарii. Є церква наша й у Новгородi…

– Вiдаю, – дивиться вона на образ Христа, – i знаю, що iде Христос по Русi, призрiвае богатого, убогого i мене, княгиню. Але повергнути кумири й хрестити всiх людей моiх не можу. Безлiч-бо iх живе в старiй вiрi, хоче старого покону. Боюсь я iх.

– Молись за те, щоб сяйво Христовоi вiри швидше зiйшло на них. Ти багато зробила, княгине, утверждая владу на землi. Утверди ж i вiру в iхнiх душах.

Молись, молись, княгине, – говорить священик, i обличчя його суворiшае.

Вiн сам стае поруч з нею на колiна. За вiкном мерехтять зорi, близько колишеться, нiби хоче заглянути в княжу свiтлицю, гiлля, перед iконою горить i стiкае великими краплинами свiча.

Роздiл третiй

1

Онук Анта Добриня служив гриднем у дружинi киiвськоi княгинi. Вiн швидко дiзнався вiд любечан, якi часто приiжджали до Киева, про смерть старiйшини-дiда й ждав першоi нагоди, щоб побувати вдома.

Нагода ця трапилась дуже швидко. У далеких землях були повними владарями й брали уроки з людей князi, поставленi Киевом. Вони брали свое, частину давали вiд себе Киеву. У близьких же землях – Полянськiй, Деревлянськiй, Сiверськiй – господарями були не тiльки мiсцевi князi, а й княгиня Ольга – над Днiпром i Десною у полi, в лiсах стояли ii знамена, були й двори, брати уроки з яких вона посилала своiх мужiв з дружинами.