Святослав

Вона дорiкала, навiщо вони встали так рано, вони ж винувато говорили, що трохи заспали. Малуша кидалась з кутка в куток, щоб бiльше взяти на своi плечi, а виходило, що це вона iх змушуе працювати бiльше, жвавiше, швидше… Так першого ж ранку Малушi здалося, що потрапила вона в якесь павутиння, хоче його порвати, скидае з себе, а воно облипае, обсотуе ii все мiцнiше й мiцнiше.

Настав нарештi ранок. Все завчасу було готове i в стравницi, i в сiнях, i на кухнi, Малуша ще до снiдання встигла обiйти весь терем i поглянула, чи все зробили теремнi дiвчата.

Усе було готове, i ii теремнi дiвчата й дворяни стали такими, як завжди. Скоро до стравницi вийдуть князi, а пiсля них поснiдають i дворяни. І князi вийшли, поснiдали. В час снiдання Малуша помiтила, що княгиня Ольга стежить за нею, споглядае i, либонь, задоволена, бо посмiхаеться. Коли князi пiшли правити суд, Малуша, як i ранiше, сiла з дворянами, поснiдала. Залишки вiд княжих страв були ще теплi, смачнi.

Малуша дала Путшi й кiльком дворянам, а мiж ними й Пракседi, потроху вина, що залишилось у келихах князiв, i тодi за столом, де всi рвали руками м’ясо, набивали роти, голосно чавкали, стало веселiше, теплiше, – один дворянський рiд! І Малушi стало спокiйнiше, камiнь, який вона зрушила i який котився схилами, здавалося, нарештi зупинився.

Але камiнь не зупинився. Наступного дня Малуша прокинулась так само задовго до свiтання. Вийшла з хижi, почула удари нiчних сторожiв i хотiла вернутись до своеi хлiвини, але побачила, що в хижах бiля терема i на кухнi вже блищать вогники, а десь у темрявi глухо гупае сокира: «У-у-ух! У-у-ух!»

Вона навiть схопилась за голову.

Та невже ж треба вставати так рано? Ще скiльки тих годин до свiтання, спати б та й спати! Тiльки вона вже не могла й не смiла спати. Повернулась до хлiвини, швидко одяглась, не встигла навiть помитись, i побiгла до кухнi. Там горiло вогнище, Путша наносив дров, дiвчата прибирали.

– Добрий ранок, ключнице! А ми рано встали… ранiше! – зустрiла ii холодним, злим поглядом Пракседа.

Що могла iй сказати ключниця?

4

Нелегко було Малушi й у свiтлицях княжого терема.

Ранiше, працюючи ще на кухнi, коли думала вона про цi свiтлицi, то уявляла, що там – багатство, все сяе, блищить, там тиша, спокiй, все красиве. А от чому красиве, того не могла висловити.