Святослав

Протягом столiть iмператори Схiдноi Римськоi iмперii поширювали межi iмперii й скорили мечем велику частину свiту на заходi й пiвднi. Але на суходолi в Європi вони мали тiльки шматок землi над Пропонтидою[84 - Пропонтида – Мармурове море.] й тому мрiяли поширити своi володiння на схiд i пiвнiч.

Що за землi там лежать, у Константинополi достеменно не знали, що за люди живуть там – уявлення не мали. І тому iсторики iхнi писали:

«Земля там хлiбородна, повiтря чисте й живодайне. Вони живуть довше i щасливiше вiд iнших людей, бо не знають нi хвороб, нi злоби, нi вiйни, а проводять днi своi у невинних, безпечних розвагах i в гордому спокоi.

Житлом iм е чудовi лiси й дiброви, а плоди дерев е iхньою iжею; вони помирають спокiйно i тiльки тодi, коли життя втрачае для них всяку цiннiсть, i тодi вони влаштовують бенкет для родичiв i онукiв, прикрашають вiнками голови своi й кидаються в хвилi морськi…» (Плiнiй).

Звичайно, така чудова земля та ще й з такими незлобивими, щасливими людьми, яких ромеi називали гiпербореями[85 - Гiперборей – пiвнiчний вiтер.

], дуже вабила iмператорiв римських. Вони були не вiд того, щоб цю землю пiдкорити, а людей ii, як i багато iнших народiв Азii й Африки, зробити рабами.

Грецькi купцi сiдають на своi кораблi й рушають у Руське море, зупиняючись бiля пiвнiчних i навiть далеких схiдних його берегiв. Їм назустрiч виходять мiсцевi жителi – гiперборейцi – i радо iх приймають, називаючи гостями своiми, бо звичаем людей над Руським морем було приймати гостей, як братiв.

І греки, повертаючись на батькiвщину, називають море, у якому вони побували, Понтом Евксинським.[86 - Понт Евксинський – Гостинне море.]

У себе на батькiвщинi цi першi купцi розповiдають дивнi речi про Понт Евксинський i людей, якi живуть на його берегах. Це, виявляеться, нiякi не гiперборейцi, а скiфи, анти, склавини. На берегах Днiпра, де стоiть город Киiв, з давнiх-давен живе русь, ще далi на пiвнiч живуть iншi Киеву пiдлеглi племена, яких купцi не бачили, i все це дуже гостиннi, мирнi люди.

І земля в них багата – там е безлiч городiв i сiл, а на полях навкруг них сiють зерно, випасають табуни худоби, в лiсах б’ють дорогого звiра, в рiках ловлять рибу. Це справдi багата земля.

Тодi на береги Руського моря вирушають вже не тiльки купцi. З великими дружинами iдуть туди грецькi патрикii – полководцi, що прагнуть, як до цього робили скрiзь, захопити плодючi землi над морем.