Святополк ІІ Ізяславович

Ця обитель була обрана свiдомо: далекого 973 року один iз прадiдiв руськоi княжни – Ярополк Святославич, рiдний брат Володимира Хрестителя, прибув до Кведлiнбурга, щоби взяти участь у великих перемовах. Тодi далi розмов справа не просунулася, але закладенi зв’язки залишилися.

Чоловiком для Пракседи було обрано заможного правителя. Але прожив вiн недовго. Був завзятим воякою. Не минало й мiсяця, щоби Генрiх Довгий знову не збирався до чергового встановлення, як вiн сам любив про це говорити, справедливостi у пiдлеглих йому землях.

Пiд час одного з походiв його кiнь понiс, злякавшись вепра, що несподiвано виринув iз хащi. За кiлька метрiв Генрiх не втримався у сiдлi й злетiв до стрiмкоi, крижаноi рiчки. Ця пригода коштувала йому життя. Маркграф занедужав i швидко вiдiйшов…

Молода вдова, якiй тiльки-но виповнилося шiстнадцять, знову повернулася до монастиря. Абатиса Адельгейдабула приязною до неi. Щось рiднило цих двох жiнок. Саме у стiнах Кведлiнбурзькоi обителi княгиня Пракседа вперше зустрiлася зi своiм майбутнiм чоловiком.

Монастир панував над будiвлями Кведлiнбурга, мiста шанованого ще вiд часiв Генрiха І Птахолова. Тут перший Король нiмецьких земель отримав своi знаки вищостi, тут було засновано його першу резиденцiю, тут вiн, зрештою, й упокоiвся. Мiсто мало власнi грошi, митницю, дозвiл на проведення ярмаркiв. Воно було багатим i знаним. Всi свята – державнi та релiгiйнi проходили саме в ньому.

Монастир, що був закладений ще королевою Матильдою, жоною Генрiха І, як обiтниця свiтських канонес, став притулком для самотнiх благородних дам Саксонii й Тюрiнгii.

Але не тiльки iх – тут навчалися молодi вихованки з рiзних мiсць. Насельницi не були черницями, хоч обов’язково творили спiльну молитву та дiлили спiльну трапезу.

Кiлька годин на день тривали заняття. Їх, як правило, проводили абатиса та сестри-черницi. Кожна з вихованок мала свою окрему келiю, де майбутнi патронеси займалися самоосвiтою, молитвами та улюбленими вправами. В однiй iз таких кiмнат-келiй вже вдруге перебувала Пракседа.

У монастирi молода княгиня посилилася в латинi та навчилася рiзних вимов германськоi. Вона, як i iншi, носила смиренний одяг, що вiдрiзнявся вiд чернечого бiльшою свiтськiстю.

…Карета з руською княгинею здолала вже досить довгу вiдстань. Повiльно, в супроводi почту з дванадцяти кремезних мовчазних воiнiв вона прямувала до Киева. Пракседа знову поринула у спогади…

…Одного вечора, якраз пiсля молитви, до келii постукали.