Святополк ІІ Ізяславович

І що вiн такого особливого в нiй знайшов? Щоправда, коли подивиться своiми чорними, як нiч, очима, то аж душа всерединi перевертаеться. Одним словом: вiдьма. Правда, якщо Любомир почуе щось таке про свою Ярину, то непереливки буде кривдниковi. Якось один з челядникiв вiдпустив про лiсовичку захалявщину. Ледь встигли – ще хвилина i вбив би, не схибила б рука Любомирова.

Вже i лiс. Сонце, хвала Всевишньому, сiдае повiльно. Не заблукаю, як минулого разу. Десь тут стежка мiж двома старезними дубами, на яких примостилися пугачi.

Того разу, коли почали вони мiж собою перемовлятися своею пугацькою мовою, то ото страх як заповз пiд сорочку, то лише третього дня полишив. Ось i хатинка.

– Агов, господине Ярино! Є хто живий? Це я – Криворуч.

– Наступного разу спитаеш про живих, буде тобi по потилицi, – почулося з-за дверей. І у двiр вийшов Любомир. – Що сталося?

– Князь тебе кличе. Наказав чимшвидше.

– То що ж сталося?

– Повернувся вiн вiд митрополита задумливий.

Я так зрозумiв, що сватiв будуть засилати до Тугоркана.

– Так Святополк у жалобi: Аделiна тiльки упокоiлася.

– Справи державнi, – розвiв руками Криворуч.

– І звiдки ти все знаеш?

– Почулося… випадково. Ми ж челядники.

– Дивись, Криворуче, якось попадешся i не зможу тебе вборонити.

Не було у Святополка часу на роздуми. І Владика, i, головне, мати благословили намiр швидкого одруження. Крок, звичайно, суто державницький – тож жити князю з новою жоною.

Думки не давали Святополковi спокою.

За своi неповнi сорок чотири трохи жiнок побачив, усякого бувало. У князiв Русi половчанки в жонах траплялися, але щоб у Великого князя Киiвського – таке рiдкiсть. Хоча, з iншого боку, його попередник – Всеволод теж мав жону з кипчакiв.

Інодi доля вирiшуе за нас, роблячи з нас тих, хто ми е. Дiд мiй Ярослав мав за жону Інгiгерду – доньку шведського короля Улофа ІІІ Шетконунга.

Батько одружений був iз Гертрудою, донькою польського короля Мешка ІІ. Вона е мачухою моею, i хоча мене не любить, але живе тут, у Киевi, при дворi княжому.

Дядько Володимир був одружений з Одою, донькою графа Леопольда фон Штаде, дядько Святослав – з Кiлiкiею, донькою графа Етелера, рiдною сестрою трiрського архiепископа Бурхарда, дядько Всеволод у першому одруженнi – з племiнницею вiзантiйського iмператора Константина ІХ Мономаха.