Бій з демоном: Гельдерлін, Кляйст, Ніцше

Цю пластичну таемницю знав уже перший портретист слова, Плутарх, i у своiх «Порiвняльних життеписах» вiн попарно зображував один грецький i один римський характер, для того щоб за особистiстю виразнiше виступив тип – його духовна тiнь. Того, що прославлений родоначальник цього мистецтва досяг в iсторико-бiографiчнiй царинi, я намагаюся досягти в близькiй iй сферi лiтуратурноi характеристики, i цi два томи повиннi бути лише першими в задуманiй мною серii, яку я хочу назвати «Будiвничi свiту.

Типологiя духу». Та я далекий вiд намiру нав’язувати свiту генiя якусь застиглу систему. Пристрасний психолог, творчою волею пiдштовхнутий до творення образiв, я пiдпорядковую свое мистецтво лише вiльному потягу, а ваблять мене лише тi образи, з якими мене пов’язуе духовна спорiдненiсть. Цим внутрiшнiм спонуканням моi задуми певною мiрою обмеженi, i я анiтрохи про те не шкодую: неминуча фрагментарнiсть лякае лише того, хто у творчостi вiрить у системи i самовпевнено думае, що неосяжний свiт духу можна вимiряти циркулем; мене ж у цьому великому задумi приваблюе саме те, що вiн стикаеться з неосяжним i разом iз тим не ставить собi заздалегiдь жодних кордонiв. І ось повiльно i водночас пристрасно я споруджуватиму все ще допитливими руками випадково розпочату будiвлю, i нехай купол ii досягне небесноi митi, що невагомо нависае над нашим життям.

* * *

Цi три героiчних образи – Гельдерлiн, Кляйст i Нiцше – навiть у зовнiшнiй долi виявляють разючу подiбнiсть: так, нiби для них був складений один гороскоп.

Всi трое гнанi якоюсь надпотужною, певною силою – надприродною силою iз затишного «я» до згубного циклону пристрастi i передчасно закiнчують свiй шлях у жахливому потьмареннi розуму, у смертоносному сп’янiннi почуттiв – божевiллям або самогубством. Не пов’язанi зi своею епохою, не зрозумiлi своiм поколiнням, блиснувши, немов метеорит, вони мчать у нiч свого призначення. Вони самi не знають про свiй шлях, про свою мiсiю, бо шлях iхнiй – iз безмежностi i в безмежнiсть; у миттевому злетi й падiннi вони ледь встигають торкнутися реального свiту. У них е щось надлюдське, якась сила понад iхньою власною силою веде iх; вони не панують над своею волею (i в жаху помiчають це у короткi миттевостi, коли прокидаеться iхне «я»). Вони самi пiд владою, вони (в двоякому сенсi цього слова) одержимi вищою силою, силою демонiчною.

Демонiчною.