Бій з демоном: Гельдерлін, Кляйст, Ніцше

27

Аiд – в давньогрецькiй мiфологii владика пiдземного царства i царства мертвих. Цю ж назва носило й царство мертвих.

28

Нейфер Християн Людвiг (1769—1839) – недаровитий поет, перекладач «Енеiди» Вергiлiя i творiв Саллюстiя. Друг студентських рокiв Гельдерлiна, який уклав разом з ним i Рудольфом Магенау (1767—1846) поетичний союз. Друкував вiршi Гельдерлiна в своiх альманахах.

29

Парнас – в давньогрецькiй мiфологii мiсце, де жили Аполлон i музи. У переносному сенсi – «спiвдружнiсть поетiв».

30

Зарозумiлiсть, гордiсть (грец.).

31

Оссiан – легендарний воiн i бард кельтiв, що жив, за легендою, в III в. Вiдома лiтературна мiстифiкацiя шотландського поета Дж. Макферсона, який приписав собi честь «вiдкриття» поезii Оссiана. Поеми Оссiана мали величезний вплив на всю европейську поезiю другоi половини XVIII – початку XIX ст.

32

Клопшток Фрiдрiх-Готлiб (1724—1803) – нiмецький поет, автор епiчноi поеми «Мессiада» i прекрасних лiричних од.

33

Успiшно займався теологiею. Гiдно виголосив ретельно пiдготовлену проповiдь (лат.).

34

Старанний прибiчник витонченоi лiтератури (лат.).

35

Парки – в римськiй мiфологii богинi долi. Мабуть, початковим було уявлення про одну Парку – богиню народження.

36

По сутi справи – твердо, по способах – м’яко (лат.).

37

Резин’яцiя (з фр.) – повна покiрнiсть долi, покiрлива смиреннiсть.

38

Мерiке Едуард-Фрiдрiх (1804—1875) – нiмецький поет, у творчостi якого мотиви iдилiчного вдоволення життям е досить сильними. Довгi роки був сiльським пастором, потiм – викладачем лiтератури в жiночому пансiонi в Штутгартi.

39

Зигфрiд, герой давньогрецького епосу «Пiсня про Нiбелунгiв», став невразливим, занурившись у кров дракона, якого вбив.

40

Менi потрiбнi деякi, менi потрiбен один, менi не потрiбен нiхто (лат.).

41

Орк – римське божество, те саме, що в давньогрецькiй мiфологii Аiд.

42

Натяк на мiф про загибель Геракла, який загинув, вдягнувши плаття, просочене отруйною кров’ю вбитого iм кентавра Несса.

43

Фаетон – в грецькiй мiфологii син бога сонця Гелiоса. Щоб довести свое походження вiд Гелiоса, Фаетон взявся керувати сонячною колiсницею батька i загинув, спалюваний вогненним жаром, ледь не згубивши землю, в страшному полум’i.