Месмер. Бейкер-Едді. Фройд. Лікування і психіка

    Лiхтенберг[19 - Георг Крiстоф Лiхтенберг (1742–1799) – нiмецький письменник, вчений-фiзик. Іноземний почесний член Петербурзькоi АН. Його перу належать сатиричнi памфлети, роботи з художньоi й театральноi критики. Автор збiрки «Афоризми» (1764–1799) побутового, фiлософського, соцiально-полiтичного й лiтературного характеру.]

Протягом столiття Франц Антон Месмер, цей Вiнкельрiд[20 - Арнольд Вiнкельрiд – народний герой Швейцарii. Згiдно з переказами героiчно загинув у битвi пiд Земпахом 1386 р.

, забезпечивши перемогу швейцарцiв у боротьбi за звiльнення краiни вiд влади австрiйських Габсбургiв.] сучасноi психотерапii, займав мiсце на ганебнiй лавi шарлатанiв i шахраiв поруч iз Калiостро, графом Сен-Жерменом, Джоном Ло[21 - Джон Ло (1671–1729) – французький фiнансист, родом iз Шотландii. У 1716 р. заснував приватний банк, який у 1720 р. був перетворений на державний. У 1717 р., ставши мiнiстром фiнансiв, пустив в обiг паперовi грошi, не забезпеченi золотом i срiблом. У зв’язку з iнфляцiею й обуренням, яке пiднялося проти нього, втiк до Брюсселя, потiм – до Венецii, де й помер.] й iншими авантюристами тiеi епохи. Даремно суворий одинак серед нiмецьких мислителiв протестуе проти ганебного вироку унiверситетськоi науки, марно звеличуе Шопенгауер[22 - Артур Шопенгауер (1788–1860) – нiмецький фiлософ, один iз представникiв iррацiонального напрямку в захiдноевропейськiй фiлософськiй думцi. Автор двотомноi працi «Свiт як воля й уявлення», у якiй виклав свое розумiння взаемозв’язкiв мiж простором i часом, волею до життя i ii рiзноманiтними формами об’ективацii, несвiдомими потягами й свiдомою дiяльнiстю людини. ] месмеризм як найзмiстовнiше, з фiлософськоi точки зору, з усiх вiдкриттiв, хоча б навiть воно ставило часом запитань бiльше, нiж вiдповiдало на них. Але забобоннiсть важче спростувати, нiж будь-якi iншi судження. Погана слава поширюеться без перевiрки, i ось один з найбiльш сумлiнних нiмецьких дослiдникiв, вiдважний i самотнiй мандрiвник, який iшов на свiтло i на блукаючi вогники i вказав дорогу новiтнiй науцi, уславився двозначним фантастом, пiдозрiлим мрiйником; i нiхто не завдавав собi зайвого клопоту перевiрити, скiльки iстотних, свiтового значення перспектив виникло з його помилок i давно вже подоланих крайнощiв. Трагедiя Месмера в тому, що вiн прийшов занадто рано i занадто пiзно.