Месмер. Бейкер-Едді. Фройд. Лікування і психіка

Якщо пiсля такого вiдкликання,

Настiльки ж мудрого, як i законного,

Який-небудь дивак надумае наполягати на своему божевiллi,

Можна буде з повним правом йому сказати:

«Вiр в дiю… тварино!»

І протягом кiлькох днiв, дiйсно, здаеться що тяжкий удар академiчноi палицi, як колись у Вiднi, остаточно зламав тепер у Парижi хребет Месмеру. Але справа вiдбуваеться в 1784 роцi; гроза революцii, щоправда, ще не вибухнула, але дух неспокою й заколоту вiдчуваеться вже в атмосферi, вiщуючи небезпеку. Вирок, затребуваний королем-християнином, урочисто опублiкований королiвською академiею: нiхто при королi-сонцi не наважився б пiти наперекiр настiльки нищiвнiй опалi.

Але при слабкому Людовiку XVI королiвська печатка не гарантуе захисту вiд глуму й дискусiй; революцiйний дух давно вже проник у суспiльство й охоче вступае в пристрасне протирiччя з думкою короля. І цiлий рiй обурених брошур розлiтаеться по Парижу й Францii, щоб реабiлiтувати Месмера. Адвокати, лiкарi, пiдприемцi, особи з вищого дворянства публiкують пiд своiми iменами вдячнi вiдгуки про своi зцiлення, i серед аматорськоi, порожньоi друкованоi балаканини можна розшукати в цих памфлетах чимало вiдвертого й смiливого. Так, Ж. Б. Бонфуа, представник хiрургiчноi колегii в Лiонi, запитуе енергiйно, чи можуть члени Академii запропонувати кращий спосiб лiкування: «Як дiють лiкарi при нервових хворобах, дотепер ще абсолютно не зрозумiлих? Виписують холоднi й гарячi ванни, якi викликають хвилювання, освiжають, засоби, що збуджують або дiють заспокiйливо, i жоден з цих палiативних прийомiв не дав досi настiльки вражаючих результатiв, як психотерапевтичний метод Месмера». У «Сумнiвах одного провiнцiала» якийсь анонiм звинувачуе Академiю в тому, що вона через уперту зарозумiлiсть навiть близько не пiдiйшла до самоi проблеми. «Недостатньо, панове, якщо думка ваша пiднiмаеться вище забобонiв епохи. Потрiбно вмiти забувати про iнтереси своеi спiльноти заради загального благополуччя». Один адвокат пише пророчо: «Пан Месмер на основi своiх вiдкриттiв побудував цiлу систему. Ця система може бути такою ж поганою, як i всi попереднi, бо завжди небезпечно спиратися на первиннi висновки. Але якщо, незалежно вiд цiеi системи, вiн чiтко виклав деякi неяснi iдеi, якщо хоч одна iстина зобов’язана йому своiм iснуванням, то вiн мае незаперечне право на людську повагу. У цьому сенсi вiн буде визнаний бiльш пiзньою епохою, i нiякi комiсii й уряди всього свiту не в змозi вiдiбрати у нього його заслугу».