Месмер. Бейкер-Едді. Фройд. Лікування і психіка

Зрозумiло, що в перiод iхньоi гомiнкоi i часто незграбноi напруженостi наука спочатку недовiрливо знизуе плечима й зрештою сердито вiдвертаеться. Поступово протягом XIX столiття месмеризм стае воiстину скомпроментованим. Занадто великий галас навколо будь-якоi думки завжди робить ii незрозумiлою, i нiщо так не вiдтiсняе будь-яку творчу iдею в ii впливi назад, у минуле, як доведення ii до крайностi.

Повернення у забуття

Бiдний Месмер! Нiхто так не засмучений гучним вторгненням названим його iменем месмеризму бiльше, нiж вiн сам, нi в чому не винний родоначальник цього iменi.

Там, де вiн чесно намагався впровадити новий метод лiкування, тупотить тепер i здiймае бурю розпусний рiй бездумних некромантiв, лжемагiв й окультистiв, i через назву «месмеризм» вiн вiдчувае себе вiдповiдальним за моральне цькування. Даремно цей без вини винний вiдбиваеться вiд непрошених послiдовникiв: «У легковажностi, у необачностi тих, хто наслiдуе мiй метод, полягае джерело безлiчi спрямованих проти мене упереджень». Але як викрити перекручiв свого власного вчення? Із 1785 року «життевий магнетизм» Месмера захоплений i знищений месмеризмом, його буйним i незаконним породженням. Те, чого не могли домогтися об’еднаними силами лiкарi, Академiя й наука, благополучно здiйснили його галасливi й шаленi послiдовники: на десятки рокiв уперед Месмер оголошений спритним фокусником i винахiдником ринкового шарлатанства. Даремно протестуе, марно бореться два-три роки Месмер проти непорозумiння, що мае назву месмеризм, – помилка тисячi людей значить бiльше, нiж правота одного, единого. Тепер усе проти нього: його вороги – тому що вiн зайшов занадто далеко, його друзi – тому що вiн не бере участi в iхнiх крайнощах, i перш за все вiдступаеться вiд нього доброзичливий досi час. Французька революцiя одним помахом вiдкидае в забуття його десятирiчну працю. Масовий гiпноз, бiльш шалений, нiж конвульсii у бакетi, приголомшуе всю краiну; замiсть магнетичних сеансiв Месмера гiльйотина практикуе своi безпомилковi сталевi сеанси. Тепер у них, у принцiв i герцогинь, й аристократичних фiлософiв немае бiльше часу дотепно мiркувати про флюiди; немае сеансiв у замках, i самi замки зруйнованi. Друзiв i ворогiв, королеву й короля, Байло й Лавуазье нищить та ж вiдточена сокира. Нi, минула пора фiлософських хвилювань з приводу лiкувальноi магii i ii представника, тепер свiт думае тiльки про полiтику i, перш за все, про власнi голови.