Месмер. Бейкер-Едді. Фройд. Лікування і психіка

Кинутi у воду сомнамбули не йдуть нiбито на дно; завдяки дару пророцтва вони здатнi читати книги, що лежать поруч, у закритому й запакованому виглядi, вони можуть цiлком чiтко споглядати подii, що вiдбуваються в iнших частинах свiту, розкривати у своiх снах злочини, скоенi десятки рокiв тому, коротше, немае настiльки безглуздого фокусу, який не мiг би бути приписаний чудесним здiбностям медiумiв. Вiдводять сомнамбул до льоху, де, за чутками, прихованi скарби, i закопують iх по груди в землю, щоб за допомогою iхнього медiумiчного чуття знайти золото й срiбло.

Або ставлять iх iз зав’язаними очима посеред аптеки, щоб вони завдяки своiм здiбностям («вищого почуття») знайшли правильнi лiки для хворого; i ось, серед сотень лiкiв вони наослiп вибирають едино благотворний варiант. Найнеймовiрнiшi речi приписуються без жодного вагання медiумам; усi окультнi явища й методи, що й досi ще хвилюють наш тверезий свiт: ясновидiння, читання думок, спiритичнi викликання духiв, телепатичнi й телепластичнi мистецтва – усе це е початком фанатичного iнтересу тiеi пори до «тiньовоi сторони природи». Проходить деякий час, i з’являеться нове ремесло професiйного медiума. Оскiльки медiум цiнуеться тим дорожче, чим бiльш вражаючi одкровення вiд нього виходять, то картковi шулери й симулянти за допомогою трюкiв й обману роздувають своi «магнетичнi» сили, користуючись нагодою до неймовiрних меж. У месмерiвськi часи починаються знаменитi вечiрнi спiритичнi бесiди в затемнених кiмнатах з Юлiем Цезарем[93 - Гай Юлiй Цезар (100—44 до н. е.) – римський диктатор. Пiдкорив бiльшiсть галльських племен i змiцнив могутнiсть Риму. Установив диктатуру, був убитий змовниками-республiканцями.] й апостолами; енергiйно викликають духiв. Усi легковiрнi, усi базiки й люди зi збоченою релiгiйнiстю, усi напiвпоети, як Юстiнус Кернер[94 - Юстiнус Кернер (1786–1862) – нiмецький письменник, за фахом лiкар. Виявляв iнтерес до загадкових явищ людськоi психiки й можливостей спiлкування людей зi свiтом духiв. Автор книг «Історiя двох сомнамбул» (1824) i «Ясновидиця з Префорста» (1824), а також лiричних вiршiв. ], i напiвученi, як Еннемозер[95 - Йозеф Еннемозер (1787–1854) – нiмецький психолог. Автор ряду робiт, присвячених обгрунтуванню теорii тваринного магнетизму.] i Клюге[96 - Карл Олександрович Клюге (1782–1844) – нiмецький письменник i лiкар. Автор книги «Досвiд викладу тваринного магнетизму як лiкувальний засiб».], нагромаджують у сферi сну наяву одне диво на iнше.