Марія Стюарт

Яка краса була тобi як насолода,

Тi грудоньки обидвi – найвища нагорода!

А Дю Белле збирае всю похвалу багатьох описiв i вiршiв у захоплений вигук:

Contentez vous mes yeux,

Vous ne verrez jamais une chose pareille.

Впивайте насолоду моi очi:

Такого й близько не побачите нiколи!

Що ж, поети професiйно перебiльшують, а надто придворнi поети, тiльки-но йдеться про оспiвування переваг iхньоi володарки, тому ми з цiкавiстю поглядаемо на тогочаснi картини, яким майстерна рука Клуе надала вiрогiдностi, i ми анi розчарованi, анi цiлковито опанованi тим висловленим у гiмнах захватом.

Ми бачимо не променисту красу, а радше пiкантну: нiжний привабливий овал, що завдяки гостренькому носиковi набувае тiеi легенькоi неправильностi, яка завжди надае жiночому обличчю великоi привабливостi. М’якi темнi очi свiтяться таемницею i прихованим блиском, спокiйно й мовчки спочивае рот: слiд визнати, що природа дала цiй королiвськiй дитинi свiй справдi найкоштовнiший матерiал: дивовижну бiлу, чисту, осяйну шкiру, сiро-попелястi й пишнi коси, привабливо засiянi перлинами, довгi, витонченi бiлi, мов снiг, руки, довгастий гнучкий тулуб, де “dont le corsage laissait entrevoir la neige de sa poitrine et dont le collet relevе droit decouvrait le pur modelе de ses еpaules”. [5 - «Корсаж давав змогу побачити снiг ii грудей, а прямий високий комiр вiдкривав ii немов вирiзьбленi плечi» (фр.).] Жодноi вади не можна помiтити на цьому обличчi, але саме тому, що воно таке холодно бездоганне, таке просто гарне, йому бракуе будь-якоi вирiшальноi риси. Ми нiчого не знаемо про цю привабливу дiвчинку, дивлячись на ii портрет, а вона сама теж ще нiчого не знае про свою справжню сутнiсть. Те обличчя ще не пронизане зсередини душею i чуттевiстю, жiнка ще не озвалася в цiй жiнцi; на нас приязно й мило дивиться гарненька й лагiдна дiвчинка з пансiонату.

Цю неготовнiсть i непробудженiсть пiдтверджують, незважаючи на красномовну балакучiсть Марii Стюарт, i всi уснi повiдомлення. Адже саме тому, що люди завжди вихваляють тiльки бездоганнiсть, надто вже добру вихованiсть, завзяття i коректнiсть Марii Стюарт, вони говорять про неi, немов про зразкову ученицю.

Ми дiзнаемося, що вона напрочуд добре вчиться, люб’язна в розмовах, гречна й побожна, що вона досконала в усiх мистецтвах та iграх, проте не мае нiякого особливого, вирiшального обдаровання в якомусь мистецтвi; що вона смiливо й слухняно опановуе всю освiтню програму, приписану нареченiй короля.