Марія Стюарт

Але всi завжди в захватi вiд товариських, двiрських умiнь та здiбностей Марii Стюарт, вiд неособистого в нiй замiсть особистого; про людське, про ii характер немае жодного конкретного повiдомлення, i це свiдчить, що властивi, iстотнi риси ii натури поки що прихованi вiд кожного погляду, i то тiльки тому, що ще не розквiтли. Ще довгi роки добра вихованiсть i свiтськi манери принцеси не дають змоги здогадатися про внутрiшню силу пристрастей, на яку буде здатна душа цiеi жiнки, найглибше зворушившись i наважившись.

Їi бiле чоло ще сяйливе й холодне, вуста всмiхаються приязно й нiжно, око, що дивиться тiльки у свiт, а не зазирае у власнi глибини, бачить i шукае, мов у туманi; i люди, i Марiя Стюарт ще нiчого не знають про спадщину, притаену в ii кровi; не знае вона й про властиву iй небезпеку. Завжди тiльки пристрасть розкривае в жiнцi ii найпотаемнiшу душу, завжди тiльки в коханнi та стражданнi досягае вона власного вимiру.

Побачивши, що дитина так чудово набувае рис майбутньоi володарки, весiлля влаштували ранiше, нiж передбачали: Марii Стюарт знову судилося, щоб ii життевий годинник у будь-якому розумiннi йшов швидше, нiж у ii однолiткiв.

Щоправда, дофiновi, призначеному iй договором, ледве минуло чотирнадцять рокiв, крiм того, це дуже кволий, блiдий, хирний хлопець. Але полiтика тут нетерплячiша за природу, вона не хоче i не може чекати. На французькому королiвському дворi панував досить пiдозрiлий поспiх укласти зрештою шлюб, дарма що з тривожних повiдомлень лiкарiв знали про немiчнiсть i небезпечну хворобливiсть спадкоемця трону. Найважливiше для Валуа в цьому шлюбi – лише намагання забезпечити собi шотландську корону, саме тому обох дiтей так похапцем тягнуть до вiвтаря. Згiдно зi шлюбним контрактом, укладеним спiльно з послами шотландського парламенту, дофiн отримував «матримонiальну корону», тобто корону короля Шотландii внаслiдок шлюбу, а водночас Гiзiв, родичiв Марii Стюарт, п’ятнадцятирiчноi дiвчинки, яка ще не усвiдомлюе своеi вiдповiдальностi, змусили цiлком таемно пiдписати другий документ, який мали приховати вiд шотландського парламенту i згiдно з яким Гiзи наперед зобов’язувалися – в разi передчасноi смертi Марii Стюарт або ii смертi без спадкоемця – вiддати французькiй коронi краiну Марii Стюарт (наче то була приватна власнiсть), а також ii спадковi права на Англiю та Ірландiю.

Рiч зрозумiла, цей договiр – нечесний, i про це свiдчить сама таемнiсть його пiдписання.