Марія Стюарт

Доля не лишае Марii Стюарт часу створити сповнений трубадурiв двiр мистецтв i поезii, про який вона мрiяла, не лишае часу навiть художникам вiдтворити образ монарха i його прегарноi дружини на пишному полотнi, не лишае часу хронiстам зобразити ii характер, не лишае часу народовi пiзнати свого володаря чи навiть навчитися любити його; обидвi дитячi постатi, немов квапливi тiнi, гнанi лихим вiтром, проминають у довгiй низцi королiв Францii.

Адже Франциск II хворий i вiд самого початку позначений, наче дерево в лiсi, для ранньоi смертi.

Полохливо, важкими, втомленими очима, немов розплющеними пiсля страшного сновиддя, на нас дивиться кругле, набрякле обличчя блiдого хлопчика, а раптовий, отже, й неприродний розвиток ще бiльше ослаблюе властиву йому силу опору. Навколо нього всякчас пильнують лiкарi й наполегливо радять щадити себе. Але в хлопця озиваеться дурнувате дитяче честолюбство, вiн прагне не вiдставати вiд стрункоi, жилавоi дружини, що палко полюбляе полювання i фiзичнi розваги. Вiн силою примушуе себе до нестямноi iзди верхи та фiзичних зусиль, щоб створити враження здоров’я й чоловiчоi сили, але природу годi одурити. Його кров невилiковно млява й отруена, це лиха спадщина його дiда Франциска I, в хлопця раз по раз трапляеться гарячка, коли лютуе негода, вiн завжди змушений сидiти вдома, нетерплячий, переляканий i втомлений, жалюгiдна тiнь, яку дбайливо обступають численнi лiкарi. Такий нещасний король породжуе на своему дворi радше спiвчуття, нiж шанобливу повагу, натомiсть серед народу поширилися невдовзi лихi чутки, мовляв, вiн хворiе на проказу, i купаеться, щоб зцiлитися, в кровi щойно вбитих дiтей; похмуро поглядають селяни на жалюгiдного блiдого юнака, коли той повiльно iде повз них на огирi, а придворнi вже починають думати наперед i гуртуються навколо Катерини Медичi, королеви-матерi, i Карла, спадкоемця трону. Такими млявими, кволими руками недовго можна напинати вiжки влади; хлопчик уряди-годи малюе жорстким, невправним письмом свое iм’я “Fran?ois” пiд документами i декретами, але насправдi керують замiсть нього Гiзи, родичi Марii Стюарт, а сам вiн бореться тiльки за одне: якомога довше зберегти свою дрiбку життя i сили.

Таке спiльне перебування в кiмнатi хворого, постiйне пiклування i догляд навряд чи можна назвати щасливим шлюбом, якщо вiн узагалi став справжнiм шлюбом.