Марія Стюарт

Але нiщо не дае пiдстав i припускати, що цi обое напiвдiтей не могли вживатися, бо навiть такий лихий i сповнений плiток двiр, усi любовнi зв’язки якого Брантом зобразив у своему “Vie de dames galantes”, «Життi галантних дам», не знаходить жодного слова докору чи пiдозри для поведiнки Марii Стюарт. Адже задовго до того, як державнi мiркування пов’язали Марiю i Франциска перед вiвтарем, вони здружилися, спiльнi дитячi iгри давно вже поеднали iх, i тому еротичний елемент навряд чи вiдiгравав якусь суттеву роль у цих напiвдiтей; треба чекати ще роки, перше нiж у Марii Стюарт прокинеться здатнiсть палко вiддаватися, а Франциск, цей виснажений гарячкою хлопець, був би останнiм, хто пробудив би цю здатнiсть у стриманiй, глибоко замкнутiй у собi натурi.

Звiсно, вiдповiдно до своеi спiвчутливоi, люб’язноi i зичливоi вдачi Марiя Стюарт найревнiше дбала про чоловiка, бо, якщо не почуттям, то бодай розумом мала знати, що вся ii могутнiсть i влада залежать вiд вiддиху та ударiв серця бiдолашного хирного хлопця i що, бережучи його життя, вона захищае власне щастя. Але в цьому перiодi iснування королiвства взагалi не було мiсця для справжнього щастя: в краiнi вирувало гугенотське повстання, i пiсля сумнозвiсних заворушень у замку Амбуаз, якi загрожували самiй королiвськiй парi, Марiя Стюарт була змушена заплатити сумну данину обов’язковi володарки. Вона мусила бути присутньою пiд час страт бунтiвникiв, мусила дивитись, – i цей момент глибоко закарбувався в ii душi, можливо, згодом вiн спалахнув, немов магiчне дзеркало, iншоi, ii власноi митi, – як живих людей зi зв’язаними руками кладуть на колоду, як пiсля замашного удару ката сокира з глухим, хрустким i деренчливим звуком рубае шию i голова, кривавлячи, котиться в пiсок; цей образ був досить моторошний, щоб стерти блискучий образ коронування в Реймсi. А потiм одна лиха звiстка наздоганяла iншу: в червнi 1560 року померла мати, Марiя де Гiз, що вiд iм’я Марii Стюарт правила в Шотландii, лишивши питомi володiння Стюартiв у станi релiгiйних чвар i бунту, з вiйною на кордонi, з англiйськими вiйськами глибоко в краiнi, тож Марiя Стюарт замiсть святкових уборiв, про якi по-дитячому мрiяла, була змушена одягати жалобне вбрання. Музика, така люба серцю, повинна мовчати, немае вже танцiв. Але кiстяна рука знову стукае в серце та дiм. Франциск II день у день слабшае, отруена кров у його жилах неспокiйно б’еться на скронях i шумить у вухах.