Марія Стюарт

Але це не означае, нiби нею постiйно керували пристрастi, нiби над ii натурою панували лише iнстинкти, бо перше, що впадае у вiчi в Марii Стюарт, коли придивлятися до ii характеру, – ii довга жiноча стриманiсть. Довелося чекати не один рiк, перше нiж у нiй узагалi прокинулося чуттеве життя. Ми довго бачимо (i портрети пiдтверджують це) приязну, лагiдну, милу, недбалу жiнку з легенькою млiстю в очах, майже дитячу усмiшку на вустах, нерiшучий, пасивний характер, жiнку, схожу на дiвчинку. Марiя Стюарт напрочуд чутлива (як i кожна справдi жiноча натура), ii настрiй украй мiнливий, вона з найменшого приводу може почервонiти, зблiднути, швидко i легко течуть ii сльози.

Але цi квапливi, поверхневi хвилi ii кровi довгi роки не зворушують глибин ii ества, саме тому, що Марiя Стюарт – цiлком звичайна, справжня, реальна жiнка, вона розкривае свою властиву, справжню силу тiльки в пристрастi, – загалом лише раз у життi. Але тодi ми вiдчуваемо, яка на диво сильна жiнка в нiй, якою великою мiрою вона пiддаеться поривам та iнстинктам, як безвольно вона прикута до своеi статi. Адже тiеi величноi митi екстазу раптом зникають, немов вiдкинутi, вищi, культурнi сили, що були притаманнi цiй доти холоднiй i стриманiй жiнцi, прориваються всi греблi доброi вихованостi, звичаiв та гiдностi, i, поставлена перед вибором мiж честю i пристрастю, Марiя Стюарт як справжня жiнка вiддае перевагу не королiвськiй владi, а жiночiй натурi. З неi одразу спадае королiвська мантiя, вона почуваеться лише голою та гарячою, як i тi незлiченнi, якi прагнуть брати i давати кохання, i нiщо не надае постатi Марii Стюарт такоi величностi, як те, що задля единоi прожитоi повною мiрою митi iснування вона просто-таки зневажливо вiдкидае державу, владу i гiднiсть.

Натомiсть Єлизавета нiколи не здатна до такого цiлковитого самозречення, i то з однiеi таемноi причини. Адже вона, як писала Марiя Стюарт у своему вiдомому сповненому ненавистi листi, фiзично «не така, як iншi жiнки».

Їй вiдмовлено не тiльки в материнствi, а напевне, i в природнiй формi змоги вiддатися повнiстю як жiнка. Не зi своеi волi, як облудно стверджуе Єлизавета, вона все свое життя лишаеться virgin Queen, незайманою королевою, i, навiть якщо деякi тогочаснi повiдомлення (скажiмо, тi, що iх переказуе Бен Джонсон) про фiзичний гандж Єлизавети сумнiвнi, лишаеться певним, що якась фiзична чи психiчна перешкода сковуе ii в найпотаемнiших зонах жiночого ества.