Зоряні миті людства. Новели (збірник)

Пiсля цiеi разючоi церемонii iмператор ще раз побiжно навiдався до свого палацу й попросив в усiх своiх пiдданих i слуг прощення за всi кривди, якi вiн коли-небудь заподiяв iм у життi. Потiм сiв верхи й поiхав – точнiсiнько як Мехмед, його великий супротивник, тiеi самоi пори – вздовж мурiв вiд краю до краю, щоб надихнути воякiв. Ось уже опустилася нiч. Не чути жодного голосу, нiде не бряжчить зброя. Але з тривогою в душi тисячi людей у мiських мурах чекають дня i смертi.

Керкапорта – забутi дверi

О першiй годинi ночi султан дав наказ починати штурм.

Розгорнули величезнi корогви, i з единим криком: «Алла, Алла-iль-Алла» сотня тисяч чоловiк зi зброею, драбинами, мотуззям i гаками кинулися до мурiв, водночас гримiли всi барабани, вили фанфари, а литаври, цимбали i дудки поеднували своi гострi тони з людськими криками i гуркотом гармат у единий ураган. Пiд мури без нiякого жалю кинули спершу ненавченi вiйська, башибузукiв, бо в султановому планi нападу iхнi напiвголi тiла правили певною мiрою за запобiжний бар’ер, вони мали виснажити й ослабити ворога, перше нiж пiдуть у вирiшальний штурм добiрнi вiйська. З сотнями драбин бiжать уперед у пiтьмi цi гнанi батогом люди, видираються на мури, iх скидають униз, а вони знову деруться вгору, знову i знову, бо шляху назад немае: позаду них, призначеного лише для пожертви нiкчемного людського матерiалу, вже стоять добiрнi вiйська, якi щоразу знову женуть iх уперед майже на певну смерть. Захисники ще зберiгають свою перевагу, численнi стрiли та камiння не пробивають iхнiх кольчуг. Але справжню небезпеку для них – i тут Мехмед розрахував слушно – становить виснаження. Ненастанна битва у важких обладунках iз легко озброеними вiйськами, якi без упину ринуть уперед, постiйнi переходи вiд одного мiсця нападу до другого виснажили значну частину iхнiх сил протягом тiеi вимушеноi оборони. І аж тепер, коли вже засiрiв ранок пiсля двогодинноi боротьби, уперед помчали другi штурмовi вiйська, анатолiйцi, битва стане ще запеклiша. Адже анатолiйцi – дисциплiнованi й добре вишколенi воiни, теж убранi в кольчуги, крiм того, iх набагато бiльше i вони анiтрохи не втомленi, тодi як захисники змушенi захищати вiд спроб ворога вдертися в мiсто то одне мiсце, то друге. Але напасникiв знову всюди вiдкинули назад, i султан змушений послати своi останнi резерви: яничарiв, добiрнi вiйська, елiтну гвардiю османського володаря.