Зоряні миті людства. Новели (збірник)

Наступного дня вiн поiхав у Монтерей, у жалюгiдну столицю, представився губернаторовi Альверадо, пояснив йому свiй намiр обробляти землю. Вiн привiз канакiв з островiв, буде регулярно привозити звiдти цих роботящих i працьовитих кольорових, зобов’язався збудувати оселю i заснувати невеличку державу, Нову Гельвецiю.

– Чому Нову Гельвецiю? – запитав губернатор.

– Бо я швейцарець i республiканець, – вiдповiв Зуттер.

– Гаразд, робiть, що хочете. Я даю вам концесiю на десять рокiв.

Тож бачимо: справи там залагоджували швидко.

За тисячi миль вiд будь-якоi цивiлiзацii енергiя одного-единого чоловiка мала вже iншу цiну, нiж на батькiвщинi.

Нова Гельвецiя

1839 рiк. Караван повiльно iде вгору берегом Сакраменто. Попереду Зуттер на конi i з рушницею, потiм ще двое чи трое европейцiв, далi сто п’ятдесят канакiв у коротких сорочках, за ними тридцять запряжених волами возiв iз харчами, насiнням i спорядженням, п’ятдесят коней, сiмдесят п’ять мулiв, корiв та овець, позаду невеличкий ар’ергард – цiла армiя, що прагне завоювати Нову Гельвецiю.

Перед ними котиться гiгантська хвиля полум’я. Вони спалюють лiси – то набагато зручнiший спосiб, нiж викорiнювати iх. І тiльки-но на землi з’являеться величезна дiра, на обгорiлих стовбурах, якi ще куряться, одразу починають роботу. Будують склади, викопують криницi, засiвають землю, яка не потребуе зорювання, будують загороди для незлiченних стад i отар, мало-помалу з сусiднiх покинутих мiсiонерських колонiй прибувають новi люди.

Успiх величезний. Посiви дають одразу вп’ятеро бiльший урожай. Комори трiщать, невдовзi пасуться вже тисячi голiв худоби, незважаючи на ненастаннi труднощi, на виправи проти тубiльцiв, якi раз по раз нападають на квiтучу колонiю, Нова Гельвецiя росте, як у тропiках, до гiгантських розмiрiв. Були збудованi канали, млини, факторii, по рiчцi плавали кораблi вниз i вгору, Зуттер постачае не тiльки Ванкувер i Гавайськi острови, а й усi вiтрильники, що швартуються в Калiфорнii, садить сади, сьогоднi такi вiдомi й дивовижнi калiфорнiйськi сади.

Атож, дерева прийнялись добре, i Зуттер замовляе у Францii та на Рейнi виноград, i через кiлька рокiв виноградники вкривають уже великi територii. Зуттер сам будуе будинки й розкiшнi ферми, замовляе рояль «Pleyel», який везуть iз Парижа сто вiсiмдесят днiв, парову машину, яку тягнуть iз Нью-Йорка шiстдесят волiв через увесь континент.