Час second-hand (кінець червоної людини)

Ухопити! Комунiсти теж уже не тi. У нас е комунiсти з рiчним прибутком у сотнi тисяч доларiв. Мiльйонери! Квартира в Лондонi… палац на Кiпрi… Що це за комунiсти? У чому ж iхня вiра? Запитаеш – подивляться, як на несповна розуму. «Не розповiдайте нам радянськi казки. Оцього не треба». Зруйнували таку краiну! Розпродали за безцiнь. Нашу Батькiвщину… щоб хтось мiг лаяти Маркса та iздити по европах. Час такий же страшний, як i за Сталiна… Я вiдповiдаю за своi слова! Напишете це? Не вiрю… (І я бачу – не вiрить.) Уже немае нi райкомiв, нi обкомiв.

Попрощалися з радянською владою. А що отримали? Ринг, джунглi… Владу злодiiв… Хапали – хто швидше, пирiг великий. Боже мiй! Чубайс… «прораб перебудови»… Тепер вiн хвалиться, лекцii в усьому свiтi читае. Мовляв, в iнших краiнах капiталiзм складався столiттями, а в нас за три роки. Дiяли хiрургiчним методом… А якщо хтось накрав, то i слава Богу, може, iхнi онуки будуть порядними людьми. Бррр!! І це демократи… (Мовчить.) Американський костюмчик примiряли, слухали дядю Сема. А американський костюмчик не налазить. Криво сидить. Отак!! Не за свободою побiгли, а за джинсами… за супермаркетами… Купилися на яскравi упаковки… Тепер i в нас у магазинах повно всього. Достаток. Але гори ковбаси нiяк не пов’язанi зi щастям. Зi славою. Був великий народ! Зробили з нього крамарiв i мародерiв… лабазникiв i менеджерiв…

Прийшов Горбачов… Заговорили про повернення ленiнських принципiв. Загальне пiднесення. Збудження. Народ давно очiкував змiн. Свого часу повiрили Андропову… Ну, кагебiст, так… Як вам пояснити? КПСС уже не боялися.

Бiля пивноi ятки мужики могли партiю материти, а КГБ – нiколи… Ви що! У пам’ятi сидiло… Знали, що залiзною рукою, розпеченим залiзом, «ежовою рукавицею»… Цi хлопцi наведуть лад. Не хочеться повторювати банальнi речi, але Чiнгiсхан гени нам зiпсував… i крiпацтво… Звикли, що бити всiх потрiбно, без биття нiчого не вийде. Андропов iз цього й почав – iз закручування гайок. Усi розсобачилися: в робочий час ходили в кiно, в баню, бiгали магазинами. Чаi ганяли. Мiлiцiя почала рейди проводити, облави. Перевiряли документи i хапали прогульникiв просто на вулицях, у кафешках, магазинах i повiдомляли на роботу. Штрафували, звiльняли. Але Андропов важко хворiв. Швидко помер. Ми iх ховали, ховали. Брежнев, Андропов, Черненко… Найпопулярнiший анекдот до Горбачова: «Передаемо повiдомлення ТАРС. Ви будете дуже смiятися, але помер черговий Генеральний секретар ЦК КПСС…» Ха-ха-ха… Народ на своiх кухнях смiявся, а ми на своiх.