На нашем сайте вы можете читать онлайн «Останні свідки. Соло для дитячого голосу». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Биографии и мемуары. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Останні свідки. Соло для дитячого голосу

Автор
Дата выхода
23 сентября 2020
Краткое содержание книги Останні свідки. Соло для дитячого голосу, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Останні свідки. Соло для дитячого голосу. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Светлана Алексиевич) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Маленькі розповіді маленьких дітей… Вони мимоволі стали свідками того, що відбувалося в роки Другої світової війни, і, напевно, немає більш страшних спогадів. «Останні свідки» – це історії різних людей про епізоди їхнього дитинства, що прийшлося на 1941–1945 роки, історії хлопчиків і дівчаток, яким довелося подорослішати добре якщо в 12–14 років, а комусь і в п’ять або в сім. На їхніх очах вбивали сусідів, друзів, батьків, братів і сестер; їм доводилося турбуватися про молодших дітей, які залишалися, вони намагалися вижити в концентраційних таборах, не померти з голоду…
Світлана Алексієвич брала інтерв’ю у безлічі людей, хто був дитиною в ті страшні роки, і книга ця – жахлива правда про ту війну, як її бачили діти. Діти, які раптово були позбавлені всього, що було таким звичним: будинку, тепла, батьків, їжі… Які не розуміли, за що вбили їхніх батьків, зруйнували їхній будинок?.. За що у них вкрали дитинство?..
Останні свідки. Соло для дитячого голосу читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Останні свідки. Соло для дитячого голосу без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
І коли мама сидiла поряд iз тiтонькою Катею, обiймала ii i плакала, я гладив ii по головi. Боявся.
Я боявся, що мама теж стане бiлою…
«Жити хочу! Жити хочу!»
Вася Харевський – 4 роки.
Зараз – архiтектор.
Вiд цих видовищ, вiд цих вогнiв… Це – мое багатство… Це – розкiш, те, що я пережив…
Менi нiхто не вiрить… Навiть мама не вiрила… Коли пiсля вiйни почали згадувати, вона дивувалася: «Ти не мiг сам це запам’ятати, ти був маленький. Тобi хтось розповiв…»
Нi, я сам пам’ятаю…
Вибухають бомби, а я чiпляюся за старшого брата: «Жити хочу! Жити хочу!» Боявся померти, хоча що я мiг тодi знати про смерть? Ну що?
Сам пам’ятаю…
Мама вiддала нам iз братом останнi двi картоплини, а сама тiльки дивилася на нас.
Нi, я сам…
Побачив першого нашого солдата… По-моему, це був танкiст, точно не скажу… І побiг до нього:
«Тату!!» А вiн пiдняв мене на руки до неба: «Синку!» Я все пам’ятаю…
Я пам’ятаю, як дорослi говорили: «Вiн – маленький.
Вiйна – це мiй пiдручник iсторii. Моя самотнiсть… Я пропустив час дитинства, воно випало з мого життя. Я людина без дитинства, замiсть дитинства в мене була вiйна.
Так у життi мене потрясло потiм тiльки кохання. Коли я закохався… Пiзнав кохання…
«Через петельку для гудзика…»
Інна Левкевич – 10 рокiв.
Зараз – iнженер-будiвельник.
У першi ж днi… Вiд самого ранку…
Над нами вибухали бомби… На землi лежали стовпи i проводи. Люди наляканi, всi бiгли з будинкiв. Зi своiх будинкiв усi бiгли на вулицю, але все одно попереджали одне одного: «Обережно – провiд! Обережно – провiд!», щоб нiхто не зачепився, не впав.






