На нашем сайте вы можете читать онлайн «Останні свідки. Соло для дитячого голосу». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Биографии и мемуары. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Останні свідки. Соло для дитячого голосу

Автор
Дата выхода
23 сентября 2020
Краткое содержание книги Останні свідки. Соло для дитячого голосу, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Останні свідки. Соло для дитячого голосу. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Светлана Алексиевич) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Маленькі розповіді маленьких дітей… Вони мимоволі стали свідками того, що відбувалося в роки Другої світової війни, і, напевно, немає більш страшних спогадів. «Останні свідки» – це історії різних людей про епізоди їхнього дитинства, що прийшлося на 1941–1945 роки, історії хлопчиків і дівчаток, яким довелося подорослішати добре якщо в 12–14 років, а комусь і в п’ять або в сім. На їхніх очах вбивали сусідів, друзів, батьків, братів і сестер; їм доводилося турбуватися про молодших дітей, які залишалися, вони намагалися вижити в концентраційних таборах, не померти з голоду…
Світлана Алексієвич брала інтерв’ю у безлічі людей, хто був дитиною в ті страшні роки, і книга ця – жахлива правда про ту війну, як її бачили діти. Діти, які раптово були позбавлені всього, що було таким звичним: будинку, тепла, батьків, їжі… Які не розуміли, за що вбили їхніх батьків, зруйнували їхній будинок?.. За що у них вкрали дитинство?..
Останні свідки. Соло для дитячого голосу читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Останні свідки. Соло для дитячого голосу без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Шматки мiн, бомб…
А в нас же iграшок не було… Потiм його почали збирати й вiдправляти кудись на заводи. Мама пояснила, що з цього залiза почнуть вiдливати трактори. Верстати, швейнi машинки… Якщо я бачив новий трактор, я не пiдходив до нього, чекав, що вiн вибухне. І стане чорним, як танк…
Я знав, iз якого вiн залiза…
«Менi вже буквар купили…»
Лiля Мельникова – 7 рокiв.
Зараз – учителька.
Я мала пiти в перший клас…
Менi вже буквар купили i портфель. Я найстарша. Сестрi Раi було п’ять рокiв, а нашiй Томочцi – три роки.
Того дня, коли до нас докотилася вiйна, ми всi трое були в дитячому садку, i найменша теж. І ось усiх дiтей забрали, а ми залишилися, за нами нiхто не приходить. Нам страшно. Мама прибiгла остання. Вона працювала в лiсгоспi, вони палили якiсь папери, закопували. І вона затрималася.
Мама сказала, що будемо евакуюватися, нам дали пiдводу.
Не встигли ми зiбрати це взуття, як налетiли лiтаки й почали бомбардувати, обстрiлювати з кулеметiв.
Повернулися ми назад i почали жити вже за нiмцiв. Мама носила продавати речi батька, пам’ятаю, що вперше вона вимiняла костюм на горох. Мiсяць iли гороховий суп. Суп закiнчився. Була в нас велика стара ковдра, ватяна. Мама шила з неi бурки, якщо хтось просив, iй платили, як могли.
Мама не говорила, що вона допомагае партизанам, але я здогадувалася. Вона часто кудись iшла й не признавалася – куди. Коли вона йшла щось мiняти, то ми про це знали, а тут вона йшла – i все. Я пишалася мамою й казала своiм сестричкам: «Незабаром прийдуть нашi. Прийде дядя Ваня (це татiв брат)». Вiн воював у партизанах.






