Іван Мазепа

Однак у лiтературi часто слiдом за французом де ла Невiлем помилково пишуть, що Мазепа був «пажем». Тодi як «покоевий» – це одна з офiцiйних почесних придворних посад Речi Посполитоi, як i «конюший», «кравчий» та iншi.

Іван Сiрко.

Фрагмент картини І. Репiна «Запорожцi пишуть листа турецькому султану»

Мазепi було всього двадцять рокiв, але вiн був добре освiчний, мав широкий кругозiр i величезнi амбiцii. До нас дiйшли спогади людини, що зустрiчала його в цей перiод життя. Француз Жан Балюз писав, що «в молодостi бачив пана Мазепу, красивого i стрункого, при дворi»[35 - Лист Жана Балюза про Мазепу.

// Мацькiв Т. Іван Мазепа в захiдньоевропейських джерелах. К.-Полтава, 1995. – С. 104.].

Молодий красень-козак, що володiв европейськими мовами, не мiг не видiлятися в оточеннi Яна Казимира. Навряд чи сам король – колишнiй кардинал i фанатичний католик, вiдомий своею грубуватiстю й непримиреннiстю до козакiв, мiг мати до нього теплi почуття. Проте е непевнi данi, що королева, француженка Марiя Людовiка, протегувала юному Івану.

Побiчно про це говорить i той факт, що Мазепу «добре знав» французький посол при варшавському дворi – батько згадуваного Жана Балюза. Саме по собi близьке знайомство дрiбного придворного (до того ж – козака) з iноземним послом викликае багато цiкавих мiркувань. Інший французький посол де Бонак пiзнiше писав: «Як я чув вiд панi воеводини бiльськоi, гетьман Мазепа, окрiм iнших своiх здiбностей, легко приваблюе до себе своiми чарами жiнок, якщо тiльки хоче цього». Здатнiсть цю свою Мазепа не втратив аж до самоi старостi.

Марiя Луiза Гонзага (вона ж – Марiя Людовiка).

Ю. ван Егмонт. 1650 р.

Жан Луi д’Юссон, маркiз де Бонак

Про «придворний» перiод життя Мазепи ми знаемо достовiрно тiльки два епiзоди, але дуже показових. Перший вiдноситься до його взаемин iз Яном Пасеком, автором знаменитих «Спогадiв», що принiс европейську популярнiсть iменi Мазепи, хоча i в далеко не найвигiднiшому свiтлi. Саме Пасек приписав Івану епiзод, який надалi використали Байрон i Пушкiн, – що нiбито за любовну iнтригу з якоюсь замiжньою шляхтянкою ображений чоловiк пустив його скакати зв’язаного й голого на дикому конi.

Вiдомо, що Пасек наводить у своему творi багато фантазiй i лiтературних вигадок, отже, спробуемо розiбратися, що ж було насправдi.

Титульна сторiнка «Спогадiв» Я. Пасека видання 1929 року

«Ян Хризостом Пасек у битвi пiд Ляховичами 1660 р.» Ю. Коссак. XIX cт.