Іван Мазепа

У 1661 роцi Пасек випадково зустрiвся з Мазепою, що iхав з Варшави до короля в Гродно. Іван вiдразу ж здогадався, що Пасек прямуе до литовських конфедератiв в якостi посланця свого командира, воеводи руського, i поспiшив повiдомити про це королю. Пасек був заарештований, але зумiв виправдатися перед сенаторами[36 - Pasek J. Pamietniki. – S. 211—212.]. Проте, безумовно, затаiв злiсть на «нобiлiтованого козака», як вiн сам iменував Мазепу. У своему «Пам’ятнику» Пасек наводить дуже цiкавий i показовий випадок iх чергового зiткнення.

Сталося це в «останньому покоi, перед тим, де був король», тобто в приймальнi. Пасек, прийшовши до Яна Казимира, побачив там Мазепу (адже той був «покоевим»). Поляк, за власним висловом, був «добре напiдпитку» й вiдразу обмiнявся з Мазепою декiлькома гострими фразами, а потiм ударив його по обличчю. Іван схопився за шаблю, Пасек теж. Придворнi кинулися до них, кричачи «Стiй, стiй! Король тут за дверима». При цьому, як вiдзначае Пасек, нiхто не став на сторону Мазепи. Ситуацiя дуже показова. Мазепа, проявив кмiтливiсть i, дотримуючись iнтересiв короля, заарештував бунтаря-конфедерата. Тепер його публiчно образив опонент, i все одно симпатii його польських колег були на сторонi п’яного забiяки-конфедерата. Найприкметнiше, як це пояснював Пасек: «той був трохи шахрай i до того ж козак, нещодавно нобiлiтований»[37 - Там же. – С. 321.]. Цей опис вiн завершував наступним пасажем: Мазепа «пiшов iз покою трохи не плачучи; не так йому було боляче вiд удару, як вiд того, що придворнi не визнавали його за колегу». Епiзод цей чудово характеризуе ставлення середнього польського шляхтича до украiнських козакiв, навiть до шляхетноi старшини. Тут можна згадати, як iнший поляк-шляхтич Миколай Ємйоловський писав у 1659 роцi у своему особистому щоденнику з обуренням, оцiнюючи умови Гадяцького договору: «козакiв, простих селян 2000 чоловiк званням шляхетства польського нагороджено»[38 - Jemiolowski M. Pamietnik. Lwоw, 1850. – S. 135.]. Тобто рiзницi мiж «хлопом», «селянином» i «козаком» польський шляхтич не бачив.

Ян II Казимир.

Р. Шульц. Близько 1658 р.

Король формально примирив Мазепу з Пасеком, змусивши iх публiчно обнятися, але останнiй, як вважають сучаснi iсторики, вирiшив по-своемупомститися «козаковi» i приписав йому в своему «Пам’ятнику» адюльтерну iсторiю з панi Фальбовською.