Олександр Довженко

Усi знали, що при ньому не можна лаятися матом, плюватися. Олександр Петрович шукав не тiльки красу, але й гармонiю у стосунках».

По закiнченнi чотирикласноi школи (1907) Сашко був зарахований до Сосницького мiського чотирикласного двокомплектного училища. «Навчання давалося менi легко, – згадував О. Довженко. – Я був те, що зветься тепер вiдмiнником; це мене часто-густо бентежило. Менi здавалося, що вчителi самi щось не зовсiм розумiють, i тому iм здаеться, що я вiдмiнник». У 1911 роцi Довженко вступив до Глухiвського учительського iнституту, в якому вiн був наймолодшим учнем.

Іншi студенти мали вже п’ятирiчний або навiть десятирiчний учительський стаж роботи, iм було по тридцять, а то й бiльше рокiв. Шiстнадцятирiчний юнак вiдчував себе розгубленим у такому середовищi. Окрiм того, Довженко одразу вiдчув, що його пiдготовка до iнституту була недостатньою, тому, мабуть, вчився вiн, як сам казав, поганенько. Саме через погане навчання Олександр першi два роки не отримував такоi необхiдноi й омрiяноi стипендii (120 карбованцiв на рiк), щось заробляв приватними уроками, а батько навiть продав десятину землi, щоб утримувати сина. Неписьменному Петровi Семеновичу жилося гiрко й важко, тому дуже хотiлося, щоб доля його сина була кращою, щоб вiн навчався в Глуховi. Про цей навчальний заклад Довженко пiзнiше скаже: «Інститут виховував добронравних, полiтично неписьменних, наiвних учителiв для вищих початкових шкiл».

У1914 роцi Довженко закiнчив Глухiвський iнститут.

Цiкаво зазирнути в його атестат: у ньому зазначено, що вихованець iнституту О. П. Довженко «при отличном (5) поведении, показал успехи в законе Божьем удовлетворительные (3), педагогике и дидактике – весьма удовлетворительные (5), русского и славянского языка с методикой, теорией словесности, русской словесности, логики, математики (арифметики, алгебры, геометрии и тригонометрии) с методикой – весьма удовлетворительные (4); некоторые с методикой – удовлетворительные (3), географии с методикой, естествоведении и физики, чистописании – весьма удовлетворительные (4), черчении и рисовании – весьма удовлетворительные (5), пении и музыки – удовлетворительные (3), гимнастики – весьма удовлетворительные (4).

Вследствие чего он, Довженко, удостаивается звания учителя высшеначального училища… и при вступлении на означенную должность имеет пользоваться всеми правами, той должности присвоенными».

Протягом 1914—1917 pp.