Бен-Ґуріон. Держава за будь-яку ціну

]

Вони не органiзовували вечiрку й не iздили на медовий мiсяць. За словами Паули, ii родина виступала проти iх одруження з Бен-Гурiоном, бо вiн був сiонiстом. Коли багато рокiв по тому ii запитали, який був найщасливiший день у ii життi, вона вiдповiла, що це був день, коли вона народила старшу доньку.[411 - Avrech 1965, pp. 13, 21; Yidisher Kempfer, Dec. 14, 1917.]

«Багато еврейськоi кровi»

Протягом наступних мiсяцiв Бен-Гурiон працював iз Бен-Цвi над завершенням iхньоi книги й опублiкували ii одразу пiсля прийняття Декларацii Бальфура.

Навряд чи можна було пiдiбрати кращий час для цього. За однiею оцiнкою, було продано двадцять п’ять тисяч примiрникiв.[412 - Mordechai Eliav 1980, p. 19.] На обкладинцi фiгурували два автори: Давид Бен-Гурiон та Іцхак Бен-Цвi; вiн нарештi йшов першим. «Двi третини книги е моiми», – задоволено писав вiн батьковi.[413 - Ben-Gurion and Ben-Zvi 1918; лист Бен-Гурiона до батька вiд 1 липня 1919 року, BGA.] Основною претензiею до книги було те, що бiльшiсть фелахiв, арабських селян або фермерiв у Палестинi, не мали арабського походження. Швидше за все, це були нащадки евреiв, якi жили у Палестинi до арабських завоювань. Єдиними справжнiми арабами, стверджував вiн, були бедуiнськi племена.[414 - Бен-Цвi та Янаiт ранiше намагалися знайти бедуiна з еврейським корiнням. (Yanait Ben-Zvi 1962, pp. 34, 58, 74ff).]

Основне припущення полягало у тому, що пiсля руйнування Другого храму римлянами 70 року н. е. евреi з Палестини вигнанi не були. Вони продовжували там жити, насамперед у Галiлеi, i бiльшiсть iз них займалися фермерством.

Коли на початку сьомого столiття прибули араби, бiльшiсть цих евреiв прийняли iслам i почали розмовляти арабською, завдяки чому i вижили. Наслiдком цього стало створення рiзноманiтних змiшаних iдентичностей, але бiльшiсть мусульманських фелахiв, якi мешкали мiж рiчкою Йордан та Середземномор’ям, належали до «единого расового типу», – наполягав Бен-Гурiон. «Багато еврейськоi кровi тече в iхнiх жилах, кровi еврейських фермерiв, якi вирiшили у лихi часи вiдмовитись вiд власноi релiгii, щоб iх не вигнали з рiдноi землi. Бен-Гурiон обгрунтовано вiдповiв на цю претензiю, багато в чому спираючись на антропологiчну iнформацiю, яку знайшов у бiблiотеках. Фелахи, як писав Бен-Гурiон, мали багато традицiй, бiльше схожих на еврейськi, що описанi у Бiблii; вони зберегли бiблiйнi iмена та назви поселень, а також безлiч еврейських слiв.[415 - Ben-Gurion and Ben-Zvi 1918, p.