Дороги, які нас вибирають

На нашем сайте вы можете читать онлайн «Дороги, які нас вибирають». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Биографии и мемуары. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.

0 баллов
0 мнений
1 чтение

Дата выхода

05 октября 2020

Краткое содержание книги Дороги, які нас вибирають, аннотация автора и описание

Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Дороги, які нас вибирають. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Юрій Мушкетик) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.

Описание книги

Книгу спогадів Юрій Мушкетик (1929–2019) про визначальні події свого яскравого і непересічного життя писав у різні роки. Він згадує добу, яка докорінно різниться від нинішньої, проте водночас є чутливим і до ритмів тогочасного життя, змін у суспільстві, літературі, світовідчуванні самої людини. Перший розділ містить спомини про дитинство, шкільні та студентські роки. Другий – присвячений роботі Ю. Мушкетика на посаді головного редактора журналу «Дніпро», а згодом голови Спілки письменників України. У ньому письменник описує свої перші кроки на літературній ниві, співпрацю з багатьма видатними, як-от М. Рильський, О. Гончар, І. Драч та ін., і менш відомими авторами, дає оцінку їхній творчості, суто людським рисам, висвітлює трагічні та комічні події з життя письменницького середовища. Останній розділ – це окремі описи, замальовки, зауваги, міркування з різних царин життя і красного письменства. До видання увійшла остання повість Ю. Мушкетика «Недоспівана пісня (Маруся Чурай)».

Книга спогадів дасть змогу глибше зрозуміти авторський образ і сутність творів Ю. Мушкетика, тогочасний літературний процес та цензуру, стане для читачів, особливо молодих, зрізом доби.

Дороги, які нас вибирають читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно

Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Дороги, які нас вибирають без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.

Текст книги

Шрифт
Размер шрифта
-
+
Межстрочный интервал

Заступник голови райвиконкому на прiзвище Стогнут першим зрозумiв все i мовчки вийшов з хати. А прокурор надворi розмахував перед матiр’ю пiстолетом (таки витягнув його з кобури): «Ти в мене ще отримаеш».

Як я вже сказав, за всю свою пекельну працю мати отримала дванадцять карбованцiв пенсii.

Доживала мати вiку в селi пiд Киевом. Бачу ii на городi, маленьку, сухеньку, зашмалену сонцем, iз сапою в руках. На городнiй межi – кiт Рижик (усi рудi коти в матерi були Рижиками, а не рудi – Мурзами), пiд кущем порiчок – банка з водою.

Цiлiсiнький день iз сапою, без роботи жити не могла. І ще одне: нiколи нiякоi суетностi, скарг на старiсть, на болi, нарiкань на життя. Навпаки – до останнього джерело оптимiзму, впевненостi та внутрiшнього спокою для рiдних i близьких, для всiх, оаза доброти i радостi для внукiв i правнукiв.

Бачу ii – таку роботящу, рiдну, дорогу, близьку… i таку безкiнечно далеку. Прошумiло життя в боротьбi з його стихiями, здебiльшого породженими людьми, облетiли цвiт i листя, й що залишилося вiд нього? Пам’ять? Думаю i не можу осягнути.

Якби вмiв, написав би поему про матiр. Не вмiю. Якби був розумнiший, вiддав би iй за все ласкою ще за життя. І цього не зробив. Пам’ятайте про це.

Бо – не вернеш, не вернеш!

Образки

Я прокинувся. Розплющив очi. І тiеi митi менi вiдкрилося вiконечко у свiт. У далекий свiт дитинства. І бачу я свiтлий-свiтлий день, мати пораеться бiля печi, дверi розчиненi i я вибiгаю на ганок. Я ослiплений бiлим сяйвом. Це перший снiг в моему життi. Я кричу i босими ногами бiжу по снiгу.

Менi радiсно i весело, я верещу вiд захвату, менi здаеться, я лечу. Але вибiгае мати i хапае мене на руки. А менi здаеться, я й далi лечу, я таки й справдi лечу в свiт вiд тiеi митi.

…Я сиджу на березi рiчки Удай (весною вона тече бадьоро, влiтку ледь-ледь, тихо) на греблi, колись тут був мiст, а тепер у водi стримить тiльки декiлька чорних паль. Хлопцi вже по той бiк на лузi. Врештi, я вiдважуюсь, i бахкаючи руками й ногами по вод, пливу, вилажу на тому березi радий i гордий – переплив.

Ширина рiчки тут не бiльш як п’ять-сiм метрiв, але глибоко. Бiжу до хлопцiв, бредемо у травах попiд руки, полохаемо крячкiв i чайок. Знаходимо гнiзда, повнi яець, одне розбиваемо: яйця свiжi чи вже насидженi? Я ж весь час думаю, що менi вертатися, пливти назад. Але так само вiдчаююсь i пливу назад. На березi сидять дiвчата-дiвки – я прикриваюcя долонями й шмигаю повз них. Одна повновида, грудаста – Поля – каже:

– Що там ще прикривати.

Добавить мнение

Ваша оценка

Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив

Мнения

Еще нет комментариев о книге Дороги, які нас вибирають, и ваше мнение может быть первым и самым ценным! Расскажите о своих впечатлениях, поделитесь мыслями и отзывами. Ваш отзыв поможет другим читателям сделать правильный выбор. Не стесняйтесь делиться своим мнением!

Другие книги автора

Понравилась эта книга? Познакомьтесь с другими произведениями автора Юрій Мушкетик! В этом разделе мы собрали для вас другие книги, написанные вашим любимым писателем.

Похожие книги