На нашем сайте вы можете читать онлайн «Дороги, які нас вибирають». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Биографии и мемуары. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Дороги, які нас вибирають

Автор
Дата выхода
05 октября 2020
Краткое содержание книги Дороги, які нас вибирають, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Дороги, які нас вибирають. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Юрій Мушкетик) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Книгу спогадів Юрій Мушкетик (1929–2019) про визначальні події свого яскравого і непересічного життя писав у різні роки. Він згадує добу, яка докорінно різниться від нинішньої, проте водночас є чутливим і до ритмів тогочасного життя, змін у суспільстві, літературі, світовідчуванні самої людини. Перший розділ містить спомини про дитинство, шкільні та студентські роки. Другий – присвячений роботі Ю. Мушкетика на посаді головного редактора журналу «Дніпро», а згодом голови Спілки письменників України. У ньому письменник описує свої перші кроки на літературній ниві, співпрацю з багатьма видатними, як-от М. Рильський, О. Гончар, І. Драч та ін., і менш відомими авторами, дає оцінку їхній творчості, суто людським рисам, висвітлює трагічні та комічні події з життя письменницького середовища. Останній розділ – це окремі описи, замальовки, зауваги, міркування з різних царин життя і красного письменства. До видання увійшла остання повість Ю. Мушкетика «Недоспівана пісня (Маруся Чурай)».
Книга спогадів дасть змогу глибше зрозуміти авторський образ і сутність творів Ю. Мушкетика, тогочасний літературний процес та цензуру, стане для читачів, особливо молодих, зрізом доби.
Дороги, які нас вибирають читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Дороги, які нас вибирають без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Я присоромлений, принижений до краю. Хапаю штанцi, натягаю. О, тi штанцi: я вчителiв син i в мене вони короткi, до колiн, в усiх хлопцiв довгi – у латках, дiрках, але довгi, а в мене отакi дитячi, вiд яких гину вiд сорому, намагаюся скорше iх подерти, може, тодi куплять такi як слiд.
До греблi пiд’iжджае пiдвода, двое дядькiв розмотують волочок, затягають канавою попiд греблю, витягають – повне вiдро карасiв, золотистих, круглих, справжнiх. І вдруге, i втрете – тепер рибу висипають в мiшок. За пiв кiлометра iнше велике чистоводдя – широке-широке, до половини мiлке.
На тому плесi бiля берега черiдка човникiв-плоскодонок, iх посувають, вiдпихаючись од дна довгими жердинами – бовтом.
Далеко-далеко по той бiк синiе лiс. Весною парубки та дiвчата сiдають у тi човни i iдуть у лiс по пролiски, кохатися, драти на купинах гнiзда диких качок i гусей. І мене котра-небудь з дiвчат посадить до себе на колiна. На тому самому плесi дядьки замочують колеса возiв, вози затягують у воду i кидають.
Я намагався бути таким, як iншi хлопцi. Хоч це не завжди вдавалося. Я був наповнений Майн Рiдом, Стiвенсоном, Жюль Верном – мати якийсь час працювала бiблiотекарем, i менi доступ до книжок був вiльний, однак я намагався не показувати своеi «вченостi» i, з завмиранням серця, лiз на тонкi, але дуже високi Банькiвськi сосни до кибчикових гнiзд, а сосна пiд тобою гнеться, здаеться, ось-ось вломиться, ганявся з палицею за собачою тiчкою, лазив у сад до дядька Красновида i на баштан по кавуни.







