Дороги, які нас вибирають

Name: Дороги, які нас вибирають
Author: Юрій Мушкетик

На нашем сайте вы можете читать онлайн «Дороги, які нас вибирають». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Биографии и мемуары. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.

0 баллов

0 мнений

1 чтение

Автор

Юрій Мушкетик

Жанр

Серьезное чтение, Биографии и мемуары

Дата выхода

05 октября 2020

Читать книгу

Краткое содержание книги Дороги, які нас вибирають, аннотация автора и описание

Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Дороги, які нас вибирають. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Юрій Мушкетик) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.

Описание книги

Книгу спогадів Юрій Мушкетик (1929–2019) про визначальні події свого яскравого і непересічного життя писав у різні роки. Він згадує добу, яка докорінно різниться від нинішньої, проте водночас є чутливим і до ритмів тогочасного життя, змін у суспільстві, літературі, світовідчуванні самої людини. Перший розділ містить спомини про дитинство, шкільні та студентські роки. Другий – присвячений роботі Ю. Мушкетика на посаді головного редактора журналу «Дніпро», а згодом голови Спілки письменників України. У ньому письменник описує свої перші кроки на літературній ниві, співпрацю з багатьма видатними, як-от М. Рильський, О. Гончар, І. Драч та ін., і менш відомими авторами, дає оцінку їхній творчості, суто людським рисам, висвітлює трагічні та комічні події з життя письменницького середовища. Останній розділ – це окремі описи, замальовки, зауваги, міркування з різних царин життя і красного письменства. До видання увійшла остання повість Ю. Мушкетика «Недоспівана пісня (Маруся Чурай)».

Книга спогадів дасть змогу глибше зрозуміти авторський образ і сутність творів Ю. Мушкетика, тогочасний літературний процес та цензуру, стане для читачів, особливо молодих, зрізом доби.

Дороги, які нас вибирають читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно

Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Дороги, які нас вибирають без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.

Текст книги

Шрифт

Размер шрифта

Межстрочный интервал

↓

↑

Сбросить

І косарський ключ жалюгiдний: два-три дiдки, вони – необхiднi, бо тiльки старi косарi могли як слiд направити косу: виклепати, вигострити, вимантачити, три-чотири тiтки i стiльки ж нас, пiдлiткiв. І ночували на косовицi (жiнки iхали возом додому, бо там у них малi дiти), ми ж лаштували курiнь iз гiлля, притрусивши його травою, варили кашу, довго сидiли бiля вогню, лягали й слухали, як перекликаються у лiсi пугачi та сови, а то й вовки. Було лячно i, водночас, якось самоутвердно, гарно. І тодi ж возили зерно на хлiбопункт, у державнi комори.

Мiшки велетенськi, нiмецькi лантухи з орлами, а нести треба по «трапу» – дошцi з набитими планками, засипаноi зерном, ноги ковзаються, зриваються, падаеш, а вагар матюкаеться («присилають шибздикiв, горобцiв заiдкуватих» – нам було образливо) i мусиш тягнути лантуха вже по зерну нагору. Але бувала й робота «калимна» – возити з поля огiрки на помiдори на засолзавод. І робота не важка, й огiркiв та помiдорiв наiсися по дорозi, ще й прихопиш торбу додому.

Одного разу послали нас з товаришем, Вiталiем, у трiскучий мороз везти двома воловими саньми сiно з далекого луг – десь за кiлометрiв вiсiмнадцять.

І треба було спочатку пробити впорожнi дорогу до стогу. Поки iхали, почалася люта вiхола, снiг слiпив очi, вiтер не давав дихнути, у бiлому мороку не було видно нiчого за два кроки. Ми заблукали в лiсi, аж поки воли не почали лягати у снiг. Боротися з заметами було вже несила i Вiталiй присiв пiд сосною: «Юро, давай поспимо трохи». Але я, начитаний, знав, що той сон буде для нас останнiй, пiдняв його.

Повипрягали воли з саней й пустили iх, а самi прив’язалися довгими мотузками, якими в’язали сiно, до ярма, i вони пiшли, а ми, тримаючись за мотуз, слiдом за ними. Йшли довго, повiльно, невiдь куди, лiсом, через чагарi та замети, аж поки воли не зупинилися. Ми по мотузцi, через завiрюху, вперед, то був тин – село. Постукали у дверi, нас впустили до хати i ми без сил попадали бiля печi i поснули. А господар послав на лижах до бригади сусiдського парубка, аби той заспокоiв наших матерiв – воли ж бо прийшли самi.

Геть важкою була робота на жатках, i особливо на молотарках-«лобогрiйках». Чи ти на передньому металевому сидiннi-сковородi, правиш кiньми, а вони не тягнуть, збиваються в жито, страшно, що обрiжуть ноги, чи на задньому сидiннi з вилами, зрубаними навскiс в один бiк, скидаеш з платформи скошене збiжжя, тут не зiвай, бо як вчасно не скинути, набереться гора, i так раз за разом.

Дальше

Мнения

Еще нет комментариев о книге Дороги, які нас вибирають, и ваше мнение может быть первым и самым ценным! Расскажите о своих впечатлениях, поделитесь мыслями и отзывами. Ваш отзыв поможет другим читателям сделать правильный выбор. Не стесняйтесь делиться своим мнением!

Другие книги автора

Понравилась эта книга? Познакомьтесь с другими произведениями автора Юрій Мушкетик! В этом разделе мы собрали для вас другие книги, написанные вашим любимым писателем.