Гетьманський скарб

Закопати в снiг бiля хижi, везти з собою? Куди й навiщо? Хтось пораяв поховати просто в хижi, ту пораду не прийняли. І тодi порiшили знову послати гiнцiв до Полуботка.

Гiнцi поiхали й розповiли полковнику про смертi його швагера та про туск, який стоiть у вiйську. Полковник, котрий сидiв у наметi, на сiдлi, довго мовчав, вiдтак пiдвiвся, вийшов надвiр i якийсь час крокував туди-сюди помiж соснами. Вiдгорнув вилогу намету й сказав писарю:

– Вiзьми каламар та розморозь чорнило.

На вогнику, що горiв посеред намета, писар розiгрiв каламар.

Двое пер були затемперованi, i вiн поклав iх на барило, яке стояло неподалiк вiд вогню. Дим вiд березових дров ятрив горло та очi, i писар писав листа крiзь сльози. Полковник промовляв спроквола: «Милий сестринче. З першого листа вiд твоеi мосцi до мене писаного, а й од старшини полковоi принесеного, почув я вiдомiсть невтiшну про слабiсть здоров'я його милостi пана хорунжого генерального, коханого мого пана швагера, любо не менш такому його милостi припадку спiвчував моiм швагерським серцем, однак тепер з повторною звiсткою довiдуемось, що його милiсть Божими неухронними судьбами своему життю останне прийняв пожекговане, сугубу мою мечаль слiзним моiм оплакую серцем; оскiльки в своему листi вимагаете собi наставления, й насамперед як бути з тiлом преставленого, чи тут похоронити, чи додому провадити, то вiдповiм. Можна б i тут похоронити його милiсть за такою далекою дорогою, однак же в цiм краi й iменi його нiхто не згадае, а до того i ii милiсть панi хорунжева генеральна з усiм своiм домом неоплакане завжди печальна була б, через те, пане Берло, вели належну труну зробити, в яку тiло покласти, чимось онее обiкласти, щоб у трунi нi трохи не гойдалося, й, осмоливши округ тую труну, поставити ii з тiлом чи в палубi, якщо можна таку знайти, чи у возi якому, вкривши добре луб'ям для того, щоб бризки грязi на труну не падали, i, спорядивши так, вiдправ його милiсть до господи при пану синовi та при пану Грабовецькому, звелiвши як значковим при тiлi йти, так i курiнцям усiм його милостi, й музицi вiйськовiй, тiльки довбиша залиш при командi, оскiльки вiн тут потрiбний на конi iнодi на побудку вдарити на котлах. А коли тiло запроваджено буде в нашу вiтчизну, то на похорони його в пана Бурляя можна буде взяти котли. Пановi осавуловi полковому для безпечнiшого з тiлом переходу придай з полку хоча б кашоварiв з належною зброею чоловiк десять, об чiм i я його прошу.