Гетьманський скарб

Здебiльшого ночували в поштових дворах, але траплялося ночувати i в корчмах еврейських, i в селах, де заставала нiч.

Пiд Москвою чекали два днi, доки пiддячий посольського приказу привiз ярлик на в'iзд i прибула рота караульних драгунiв з сурмачами, якi й iхали поперед нас, i ще одна рота – пiша – йшла позаду. Для гетьмана було вислано шестерик бiлих коней, впряжених у золочену карету, а ще три карети, кожну з яких вiз четверик карих, – для старшини генеральноi. Товпи московитiв стояли обiч дороги й дивилися на нас.

У Москвi розташувалися на трьох дворах: князя Бориса Івановича Прозоровського, думного дяка Артамона Івановича, а також у дяка Тверитiна на Чудовi й заплатили за кватирi медом у липiвниках, воском, вичиненими шкурами, полотном та сукнами. Того ж дня вiд царя було прислано сержанта з барабаном та кiлька солдатiв – караул, за ними приiхали вiтати гетьмана таемний радник Петро Андрiйович Толстой i свiтлiший князь Меншиков.

По двох днях гетьман та старшина вiддавали вiзит свiтлiшому Меншикову, у його палатах в Нiмецькiй слободi, а ще по одному дневi iх приймав у Кремлi цар. Одягали строi святковi, чiпляли зброю коштовну. Полуботок зодягнув рудо-жовтий, турецькоi парчi кунтуш, пiдперезався набiрним, з камiнням, поясом, на якому висiла шабля з золотим рукiв'ям. Скоропадський, у малиновому кунтушi з золотими гудзиками, пiднявся на Красний ганок i через царськi палати пройшов до Святоспаськоi церкви, старшина зайшла до церкви через iншi врата – з площi; лiтургiю правив архiепископ псковський Феофан Прокопович з синодальними попами, слухали лiтургiю двi години.

Тодi увiйшов до церкви цар… Прокопович, а за ним синодальнi попи спустилися вниз, цiлували царевi руки, гетьмана цар обiйняв i поцiлував у чоло.

Коли гетьман вiд'iздив, – рота взяла «на караул». Я того не бачив, так розповiдали тi, хто був у церквi.

Царя я вперше побачив наступного дня, у недiлю вранцi, вiн прислав бомбардира зi звiсткою, що його величнiсть зболить вiдвiдати пана гетьмана увечерi. Пополуднi примчав шестериком цугом генерал граф Головкiн, потiм – граф Петро Толстой, а по якомусь часовi – цар.