На брата брат

Обмiтаючи високим верхом сивоi шапки павутину з низенькоi стелi, носив липiвнички з медом, кадiвбцi з салом та м'ясом, поставив сторч два мiшки борошна найм'якiшого помолу, одного понiс сам, другого – Супрун, – радiснi то хвилини – обдаровувати любу серцю рiдню.

Матвiй вертався з хати i в сiнях зiштовхнувся з Супруном, цокнулися лобами й обое засмiялися, враз з обох злетiла нiяковiсть, i наплинуло хвилювання, братське розчулення, вони несамохiть, мовби розходячись у тiсних сiнях, обнялися мiцно, тепло й довiрливо.

Скориставшись iз замiшання, принесеного гостем, дiтлашня хапала з пiдрешiтка сушню на узвар, втiкала з нею в кутки. Матвiй покликав дiтей на середину хати, подав дiвчаткам по кожушку, племiннику – чобiтки юхтовi та шапку, (а ще ж було найменшеньке, сидiло на лежанцi з прабабою, намагалося пуцьнути на долiвку, але стара тримала його за сорочечку, йому – пiвня цукрового на паличцi), братовiй – хустку шовкову, квiту темно-вишневого, а братовi шапку дорогу – з кабарги, плисом пiдшиту.

І всiм разом сущикiв пiвмiшка i барильце калинiвки на меду.

Супрун, забачивши барильце, крякнув:

– Оце дiло!

Мовби все iнше його не вельми тiшило. А може, й не тiшило… Як i Мокрину… Нi, вона радiла прибутковi хазяйською радiстю й заздрила на дiверiв статок, заздрiсть була бiльша за радiсть, вона приховувала ii i дякувала солодким, нещирим голосом.

Матвiй вловлював те й нiтився, й через те ще нiтився, що малi, по своему статку, привiз дарунки: своi дiти, а надто жiнка, вiн i з цього, що привiз, половину купив, потай, по дорозi, й братовiй давав грошi, утаенi вiд жiнки, невеликi грошi, все у них iз Федорою на виду, тiльки оця, вряди гiдна помiч братовi – утаена.

Майже чотирнадцять лiт минуло вiд того дня, коли вони виважували на мотузковi на Мокрих кладах, на Днiпровiй лавi власнi життя, багато води вiдтодi переклекотiло через Днiпровi пороги, чистоi i забарвленоi крiвцею, багато справдилося й не справдилося сподiвань. Не справдилося в Супруна й справдилося в Матвiя.

Вони втiкали на Сiч вiд посiпак князя Вишневецького.