Останній гетьман. Погоня

Сенатор, князь Якiв Шаховський, наглядач за царськими покоями, пiсля дружньоi вечерi i потужноi пиятики на iменинах графа Головкiна спав мiцним сном, коли його розбудив служник Сенату.

– Що вам треба? – сердито клiпнув очима Шаховський.

– Якове Петровичу, вставайте.

– Чого?

– Треба складати присягу царiвнi Єлизаветi, яка взяла владу.

Анну Леопольдiвну Єлизавета розбудила сама:

– Пора вставати, сестричко. Ти вже свое одiспала. – Жорстока радiсть горiла в очах Єлизавети.

Це була найбiльша подiя, яку обговорювали потiм у Петербурзi. А ще вiдра, барила горiлки й батареi шампанського, випитi в наступнi днi. Й жодноi краплi пролитоi кровi. Сама Єлизавета в кiрасi пила з гвардiйцями в палацi шампанське, у гвардiйських казармах горiлку, що вельми подобалося гвардiйським гренадерам.

Вона стала на колiна й виголосила з келихом у руках:

– Клянуся померти за вас. Чи клянетесь ви померти за мене?

– Клянемось, клянемось, клянемось! – заревли гвардiйцi.

А потiм був манiфест про iмператорство, прийом послiв, власних мiнiстрiв, сенаторiв.

Олексiй, який залишався оберiгати Малий палац, прийшов до Зимового, але, побачивши, як тiсно обступили Єлизавету гвардiйцi, як в’еться бiля неi Шетардi, як намагаються пробитися до неi посланцi, фельдкур’ери й не можуть, постояв трохи бiля дверей, почухав потилицю, повернувся й пiшов.

Тепер його апартаменти не межували з Єлизаветиними. Однак через нiч вона прийшла до нього сама.

– Ти чого тодi не пiдiйшов до мене? – запитала.

– Не протовпився. Ти ж тепер он хто! Та й Шетардi так увивався бiля тебе…

Вона засмiялася.

– Дурненький. Хiба я не можу пококетувати? Та й це потрiбно в iнтересах полiтики. Але ж у мене е ти. Один ти, найкращий. Не знаю, чи е ще в свiтi хоч один такий… Незлобивий, добрий, усмiхнений.

А за вiкнами лежав притиснутий морозом, притихлий, тривожний Петербург. Люди боялися виходити на вулицi: цур йому пек! Їли свiй хлiб, прислухалися. Вподовж Невського вiтер мiв колючий снiг, сипав круп’яною кашею у вiкна. З трiском кололася крига на Невi. В парку гойдалися голi дерева, чорними шапками хилиталися порожнi воронячi гнiзда. Що воно буде?

Не було нiчого. Олексiй нудьгував.