Яса. Том 2

Хоч стояла пiзня пора, там гуляли по хрестинах дядьки, вони вже пропилися до решти, i я заставив за них шинкаревi цебер меду, бо були привiтнi та добрi, й посадовили до себе, та одiгрiвали гарячими книшами, i я чи не вперше на вiку випив пiвкорчика горiлки, вiд того сп’янiв, а що вже далi було, пам’ятаю погано. Мабуть, розказував про Москву, про вчителiв своiх, i плiв усiляких нiсенiтниць, бо смiялися пияки довкола до гикавки, – це пам’ятаю.

І вийшло, що нарозказував я не тiльки на смiх, а й у користь собi.

Бо вранцi кiлькоро пиякiв зiйшлись похмелитися й порадили менi пiти на Титiв хутiр та найнятися на зиму в учителi: Бережанська, панi бунчукова, казали вони, шукае собi вчителя, прогнала кiлькох, якi ходили найматися, може, вiзьме мене. Я пiшов без надii. Панi Дарiя Бережанська – жiнка рокiв тридцяти п’яти – сорока, висока на зрiст, статна, вже ледь розповнiла, вродлива, i врода та крупна, важка: високе чоло, великий нiс, великi губи, брови чорнi, густi, розлетистi, – сама владна й строга, зустрiла мене суворо, довго розпитувала, хто я такий i що вмiю. Я розповiв щиросердо: вивчав у Киiвському колегiумi всi науки, окрiм теологii; через що й не став попом, та того й не прагнув, понад шiсть лiт жив у Москвi при монастирi, переписував книги святi й свiтськi, i все iнше розповiв, i про мандрiвку свою, навiть про старцiв та мироносицю на хуторi розказав. На запитання, чи п’ю, почервонiв i вiдповiв, що вчора увечерi вперше випив у корчмi пiвкорчика горiлки, бо замерзав. Панi Дарiя, як менi видалося (а я людськi душi прочитувати вмiю, людськi порухи вловлювати також, дарма люди грубi та лихi вважають, що я нитiю перед ними з малоумства, я нитiю з iхнього нахабства), залишилася задоволеною мною, хоч на закiнчення сказала: «Ну, побачимо. Шануйся, то й не прожену». Хутiр панi бунчуковоi багатий: хата з прибудовою на шiсть кiмнат, кiлька комор, чуланiв i чуланчикiв, i двi рубленi комори, i хата для челядi, клунi, стодоли, обори, сажi, – все це огороджено одним парканом понад яром, у якому гребля надержуе став величезний, ще й два млини по той бiк яру, далi поле, бiр сосновий, теж Бережанськоi, i за лiсом сiнокiс.