На нашем сайте вы можете читать онлайн «Іван Богун. Том 1». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Іван Богун. Том 1

Автор
Дата выхода
19 января 2013
Краткое содержание книги Іван Богун. Том 1, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Іван Богун. Том 1. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Юрий Сорока) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Що нам відомо про сподвижників Богдана Хмельницького? Про людей, котрі пов'язали власну долю з боротьбою славного гетьмана? Ким вони були, як жили, що залишили по собі? Як не сумно це розуміти, але про Івана Богуна, Данила Нечая, Максима Кривоноса і багатьох інших відомо значно менше, ніж заслуговують ці люди за свої життя, що вони їх поклали на олтар служіння Батьківщині. Герой твору Юрія Сороки, полковник кальницький, вінницький і подільский, а пізніше й наказний гетьман Іван Богун є чи не найяскравішою постаттю в плеяді полковників Хмельницького. Чи таким він був, яким дозволив собі зобразити його автор? Чи зміг він показати його так, як того заслуговує славетний український лицар? Залишимо це на суд читача, якого на сторінках цієї книжки чекають буревії і бойовища України XVII сторіччя…
Іван Богун. Том 1 читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Іван Богун. Том 1 без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Раптом, перериваючи розмову, з чагарникiв, що росли обабiч дороги, з трiском i хмарками снiговоi куряви вихопилася i побiгла навперейми вершникам темна постать.
– Тпр-ру! – натягнув Омелько повiд наляканого коня, одночасно вихоплюючи iз сiдельноi кобури пiстолет. – А я зараз якомусь дурневi як шмальну!
– Не стрiляйте! Дядьку Омельку, не стрiляйте! – почули вершники тонкий дитячий голосок. Придивившись, впiзнали молодшого сина Охрiменка – дванадцятирiчного Миколку.
– Ти чого кидаешся, немов Пилип з конопель? – напустився на нього Омелько.
– Мене батько послали, – тремтячим вiд холоду й переляку голосом вимовив Миколка. – Тiкати вам потрiбно, дядьку Омельку!
– Це ж ще чому?
– Ляхи за вами приiздили. Я сам чув, як жовнiри мовили, що лиш упiймають, так одразу ж на палю i посадовлять.
Омелько пошкрябав пальцями кiлька днiв неголену щоку.
– Так ось… Ну що ж, зачекаемо, доки поiдуть.
– Не можна! Нiяк не можна! Тато казали: на хуторi iуда е. Ляхи знають, що ви з Іваном на шаблi битися поiхали, зараз, певно, навперейми поспiшають.
– Отакоi! – Омелько подивився на Івана.
Іван повiльно похитав головою.
– Не дивись так… Чуеш?! Не дивись, Омельку! Це не мiг зробити батько.
– Та знаю я, не мели дурниць, – козак простягнув до Івана руку, – йди сюди.
Іван торкнув острогами коня i за мить зрiвнявся з Омельком. Той похапцем пiймав його голову i притис до грудей.
– Прощавай, брате. Видно, доля по-своему покладае, мушу ранiше, анiж планував, на Низ податися.
– Омелько! – ошелешений усiм, що вiдбувалося, Іван учепився тому в жупан i не вiдпускав.
– Уперед! Уперед! – козак оперезав батогом Іванового коня так, що той скочив на кiлька крокiв i захропiв.
І вiн не гаючись повернув коня i почвалав у густiючi сутiнки. Краем ока Іван побачив, як Охрiменкiв Миколка прожогом кинувся до чагарникiв, з яких так несподiвано з'явився хвилину тому. Зiтхнув. Далеко попереду, наближаючись, чувся стукiт копит загону Рудницького. Рiшуче смикнув Іван за повiд, спрямовуючи коня назустрiч жовнiрам баским клусом.











